На початку 30-х років в крупних промислових містах Донбасу розвернулась мережа аероклубів, щоб реалізувати програму уряду «кріпити міць повітряного флоту».
В липні 1932 року в Костянтинівці була створена льотно - планерська школа, якій дали ім’я відомого радянського льотчика Сігизмунда Леваневського.
В 1933 році школу реорганізували в аероклуб, який повинен був готувати пілотів, планеристів, мотористів, парашутистів. Для клубу виділили земельну ділянку в лівобережній частині міста. Зусиллями молоді вона була приведена до належного стану, побудовані навчальний корпус, ангари, бензосховище, майстерні, облаштована взлітно - посадкова смуга. На початку 1934 року до Костянтинівки прибули начальник аероклубу Торяник О.К., начальник льотної частини Кауров Н.Ф. та десять інструкторів льотно-технічного складу. На кошти промислових підприємств міста придбали десять навчальних літаків У-2 і п’ять планерів. На боковій частині літака наносився надпис від заводу, наприклад, «Константиновский рабочий», «Константиновский химик».
Офіційне відкриття аероклубу відбулось в серпні 1934 року. Були проведені урочистий мітинг, показові польоти. До аероклубу прилітав Сигізмунд Лєваневський. Бажаючих навчаться було багато. Щорічно без відриву від основної роботи аероклуб готував більше двох сотень молодих людей по різним авіаційним спеціальностям. В 1936 році був перший випуск інструкторів-пілотів, які потімякі потім підготували сотні курсантів для авіаційних училищ і служби в авіації. Серед випускників 1936 року були і дві дівчини - Мірецька М. і Вдовіна В.
В Костянтинівці на базі аероклубу проводили республіканські змагання по парашутизму, моделюванню.
