Симоненко Василь Андрійович народився 8 січня 1935 на Полтавщині. Український поет, журналіст-дисидент, помер у віці 28 років 13 грудня 1963 року в Черкасах після побиття співробітниками міліції. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Літературні критики називають Василя Симоненка "поетом без каменю за душею". Україну Симоненко любив так само безоглядно, як і власну матір, яка для поета значила дуже багато. Синівську любов до Батьківщини виявляв поет відкрито, кажучи, що Батьківщина у нього одна, і в той час, коли він спілкується з Україною, повинні мовчати "усі Америки і Росії". Згідно думці деяких сучасників, саме за ці слова Країна Рад запалала ненавистю до Симоненка.
У пам'яті українців Симоненко залишається вічно молодим класиком, який закликав кожного цінувати власну унікальність і людську сутність. Життя Василя Симоненка було коротким, як спалах. Та живе його щира й прониклива поезія, що, за словами Олеся Гончара, вийшла із самих глибин народного життя. Вона виспівана з мудрості народу, з його горя і звитяжної боротьби. Звідси цей непоборний дух, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній…
Провідна бібліотекарка Костянтинівської ЦМПБ Світлана Тютюнік