Філолог і вчителька української мови Надія Зубатюк викладає на "Безкоштовних курсах української мови” у місті Костянтинівка на Донеччині. Тут проєкт реалізується вже шостий рік, групи збираються в жовтні і працюють до травня-червня. Навчання відбувається здебільшого у приміщенні бібліотеки.
"Збираємося – залежно від попиту. За ці шість років у нас багато чого було. Скажімо, були групи окремо для старшокласників, у рамках підготовки до ЗНО, – розповідає викладачка. – У нас доволі складна ситуація. До 2014-го люди розмовляли російською й українською, особливо не замислюючись, і проблем не було. Але зараз у нас виник поділ дві категорії. Люди, які демонстративно і свідомо перейшли на спілкування українською, і люди, які абсолютно не сприймають її. Достатньо прочитати коментарі після 16 січня: досі в соцмережах оця проблема – змушують, не змушують, хто "за”, хто "проти”.
На курси в Костянтинівці приходять люди з різним попитом. Є й іноземці, котрі хочуть отримати громадянство. Але переважна більшість – це ті, хто вирішив, що має говорити українською. Дорослі, які виросли в російськомовному середовищі. Вони приходять на заняття більше для спілкування з однодумцями.
"Тобто зараз більше попит як на розмовний клуб, а не як на навчання", – вважає Надія.
Є також переселенці з окупованих територій. Наприклад, родина із Горлівки, що відвідує заняття роками. Бабуся, мама і хлопчик, який на початку курсів був дошкільного віку, а тепер уже в 5-му класі.
10-12 людей на курсах української мови – не так і мало для "Констахи”. Могло б бути більше, але виникає чимало технічних перепон: дорослі могли б приходити на заняття після роботи, однак після сьомої вечора місто в зоні ООС буквально вимирає, перестає ходити громадський транспорт, зачиняється бібліотека. Торік заважав ще й карантин, читальня зачинена місяцями, "мовникам” ніде було збиратися.
Онлайн-формат – не вихід. Бо, за словами Надії Зубатюк, для одних і так уже багато zoom-активностей (робота онлайн, навчання дітей по інтернету), а інші слухачі приходили в бібліотеку якраз тому, що вдома не мають інтернету.
Мовні курси в Костянтинівці жодного разу не отримували фінансової підтримки. Не складається і з доступом до місцевого "громадського бюджету”.
"Більша частина [міського керівництва] або байдужа до української мови, або має негативне ставлення. Мене не допустили до участі в конкурсі з розподілу "громадського бюджету” під приводом того, що бібліотека фінансується з міського бюджету і так. Я намагалася оскаржити: як так, адже я – не працівник бібліотеки? Але спершу настав карантин, потім були вибори… Буду пробувати ще цього року, до березня встигаю на "громадський бюджет” податися”, – сподівається Надія.
Детальніше :
Поки уряд гальмує: як волонтери провадять безплатні курси української мови на сході, півдні й півночі. [Електронний ресурс] //Новинарня . – Електронні дані. –– Режим доступу: https://novynarnia.com/2021/02/21/kursy-ukrmovy/?fbclid=IwAR1viHa93Oc1hqzmp_HWm8IHo5N6bQZGaQfgkmIyBTGWzeCs2ibZwmCSH4o , вільний (дата звернення 22.02.2021 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.
