Центральна міська публічна бібліотека  

Костянтинівської міської територіальної громади  

    Довідково - інформаційний сектор

«Над широкою степовою рівниною, немов здибилися піниста хвиля, піднімається велетенська скеля…»

Мілове оголення піднімається над рівниною на 25-метрову висоту - приблизно на висоту дев'ятиповерхового будинку. Скала повністю позбавлена рослинності, лише на краю осипів ростуть скромні жовтець і конюшина. Колір крейдяного оголення коливається від сірого до білого - в залежності від геологічного складу. Вітри, століттями обточувати крейдяні вершину, надали їй химерну зубчасту форму. На східній околиці масиву самотньо стоїть Меч-гора - крейдяний колона заввишки більше 20 метрів.

      

        Природа околиць села Білокузьминівки Костянтинівської міської територіальної громади заворожує своєю красою, чарівністю та загадковістю.

    Над полями височіє крейдяна скеля, Біла Гора; її висота становить 35 м. Гору плавно огинає річка Друга (Дальня) Біленька, мальовничі береги якої, подібно Святим Горам на Дінці, здавна привертали ченців та пристосовувалися для відлюдництва. Не дивно, що історія даного місця, відрізняється особливою святістю і духовністю. Втім, на літопис селища нашарувалося багато міфів та загадок, .

ТОП-10 цікавих фактів про Білокузьминівські скелі:

      Білокузьминівські скелі (скелеподібне оголення верхньої крейди) є геологічною пам'яткою природи і охороняються державою з 1972 року.

     Скельні виступи займають територію 0,35 га і розташовані в 500 метрах від центру села Білокузьминівка.

      Вік крейдяних гір становить 90 млн років. Вважається, що вони утворилися в останній період мезозойської ери.

   Крейдяні скелі сформувалися з невеликих морських організмів з вапняним скелетом в вода теплого моря.

    Біля підніжжя гори розташовані множинні ніші, вибоїни, великі і малі печери. Серед крейдяного щебеню часто зустрічається кремінь, а рідко - мінерал марказит.

      Висота крейдяних гір досягає 25 метрів. На східній стороні розташована окремо від інших стоїть гора Меч. Вона обривається біло-сірими скелями, які нагадують руїни середньовічного замку. Деякі скелі нагадують за формою пальці.

•      Крейдяні гори позбавлені рослинності. На краю осипів ростуть рослини, як жовтець, конюшина і герань. В ущелинах і нішах у вершин скель зустрічаються гнізда стрижів. Також біля крейдяних скель можна побачити значні ділянки неораного ковилового степу.

•Неподалік від скалообразного оголення верхньої крейди виявлена стоянка первісної людини з майстернею з обробки кременю, здобувався в цій горі.

•Білокузьминівські скелі популярні серед скелелазів і туристів. Сюди влаштовують невеликі походи.

 

      Світлина Білокузьминівської крейдяної скелі фогохудожника  Дмитра Балховітіни зайняла 1 місто цьогорічного конкурсу "Вікі любить Землю Україна" !2018 року.

 

 

З ІСТОРІЇ СЕЛА

Першу згадку про назву селища ми зустрічаємо в списку населених пунктів Катеринославського намісництва за 1795 рік. Маєток капітана Кузми Котельнікова зобов’язаний йому своєю назвою. У населеному пункті проживало 126 селян. У 1860 році власником частини земель був барон Адам Фітингоф. Після відміни кріпацтва Білокузьминівка перейшла у володіння поміщиків Плещеєвих. Вдалося встановити, що останній з них, Микола Плещеєв, продав маєтки німцям-колоністам – п’яти братам Леркам.

Про існування у Білокузьминівці православного храму в XIX ст. розповідали старі мешканці. За їх свідченнями, брати Лерки побудували в селі кам’яну церкву на честь Косми і Даміана. Але документи, які підтвердили б цей факт, не були знайдені. Немає відомостей про наявність церкви у документах за 1911 р. До того ж,  Лерки за віросповіданням були меноніти, що додає сумніву про будівництво ними православного храму.

Тільки у документах 1922 р. виявлені відомості про спорудження церкви. Даний факт, якщо і мав місце, то був винятковим для того періоду. У 20-ті роки радянська влада проводила антирелігійну політику. 8 вересня 1926 р. віруючі спробували зареєструвати Білокузьминівську православну громаду. Однак їй було відмовлено в реєстрації. У 1930 р. тиск на церкву посилився, і церковну будівлю було вилучено. У ній розташувався сільський клуб. Ймовірно, що ця церква була перебудована із зведеної наприкінці ХIХ ст. менонітської церкви.

 

МІФИ  ТА ЛЕГЕНДИ БІЛОКУЗЬМИНІВКИ

Треба відзначити ще фактор, що сприяв зміцненню релігійних настроїв селян Білокузминівки. Крейдяні скелі Білої Гори, подібно Святим горам на Дінці, були привабливі для відлюдництва. Про пустельників, що населяли Білі скелі, відомо багато легенд, які були записані юними краєзнавцями клубу «Самоцвіт» Центру позашкільної роботи м. Краматорська протягом 1983 – 2011 років. Згідно з однією з них, в крейдяній скелі довгі роки жив якийсь чернець. Виявилося, що легенда ґрунтується на реальних подіях, які згадували старі мешканці села, або розповідали про них, посилаючись на згадки своїх батьків.

На рубежі 10 – 20-х років ХХ ст у скелях 

  

Білокузминівки оселився відлюдник, для чого видовбав собі в крейдяній породі нішу-печерку, витесав ліжко та підставку для ікон. Він ходив босоніж влітку й взимку, за що його прозвали Стефаном Босим. У селі з’являвся рідко, просив милостиню. Люди почитали пустельника за святого, приносили йому їжу й пожертвування. Треба зазначити, що печерку Стефана Босого було знайдено пошуковцями клубу «Самоцвіт» ще на початку 90-х років; вона існувала до 2011 року, пізніше була зруйнована обвалом.

  Можна припустити, що факт перебування відлюдника на Білій Горі пов’язаний з ліквідацією в 1918 р. Святогірського Свято-Успенського монастиря. У короткий термін усіх насельників вигнали. Ченці були змушені мандрувати та шукати собі інше місце проживання. Можливо, Стефан Босий був одним з вигнанців.

  У 20-ті роки, коли антицерковний терор та атеїстична пропаганда набирали силу, в Білих Горах, як розповідають місцеві мешканці, сталося диво. За свідченням Марії Машер та багатьох інших, в келії Стефана була оновлена ікона Божої Матері. Під час молитовного співу печерника  Богородиця виходила з ківоту й підіймалася над Горою. До    

           Білокузьминівки з навколишніх сіл попрямували численні хресні ходи. Ченці, священнослужителі, миряни несли хрести, служили молебні, віддавали приношення на прикрасу ікони. В умовах антирелігійного терору так довго тривати не могло. Не дивно, що незабаром подвижник був побитий, келія його пограбована. Було винесено кілька відер золота, ікони, полотна.

  Підтвердженням перебування ченця в скелях може служити звіт Константиново – Дружківської районної комісії з вилучення церковних цінностей. У ньому вказано, що у 1922 р. у невідомих ченців вилучено 86 фунтів золота (39 кг) та інших догороцінностей. Після розорення печерки побитий і покалічений монах пішов мандрувати. Перед відходом він прощався з місцевими жителями. Торбинкою з хлібом і салом забезпечив його Іван Машер. Його донька, п’ятирічна Марія Машер, запам’ятала зовнішність  відлюдника: голений, в темно-рудій шапці.   

Місцеві також розповіли, що в крейдяній скелі існувала карстова печера, «котяча нора». У ній мешкав чернець, похилого віку, із бородою. У ніч з 11 на 12 вересня 1927 р. печеру завалило, і чернець зник. У цей час стався землетрус у Криму потужністю 9 балів. Його відлуння позначилося на рельєфі Білокузьминівської скелі.

      Відомо ще про одного Босого. Ця людина жила у скелі, в існуючій там келії, у 30-х роках ХХ ст. Він також ходив босоніж. За однією з версій, у 1942 р. його вбили фашисти, підозрюючи у співпраці з партизанами.

     Поки що ми не можемо встановити, скільки було насельників Білої гори, троє або двоє, хто з них були ченцями. Не можемо точно назвати й час їх перебування у печерах. Але факт їх присутності у скелях Білокузминівки в 20-ті роки підтверджують дані звіту Константиново – Дружківської районної комісії з вилучення церковних цінностей.

  

Список використаних джерел : 

Білокузьминівські скелі - найкращі в Україні по версії Вікіпедії!  [Електронний ресурс]  //Провінція .– Електронні дані. –– Режим доступу: https://www.konstantinovka.com.ua/newspaper/nash-kray/bilokuzminivski-skeli-naykraschi-v-ukraini-po-versii-vikipedii

 , вільний (дата звернення  09. 06 .2021 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.

 

Найкраще фото Донецької області[Електронний ресурс]  //Вікі любить землю  .– Електронні дані. –– Режим доступу: http://wikilovesearth.org.ua/2020/10/regional-winners-2020-part-7/

  , вільний (дата звернення  09. 06 .2021 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.

 

Легенди та міфи Білих скель[Електронний ресурс] //Донецький обласний краєзнавчий музей .– Електронні дані. –– Режим доступу: https://muzey-dokm.pp.ua/legendy-ta-mify-bilyh-skel.html , вільний  (дата звернення  09. 06 .2021 р.). – Назва   з екрана .-Мова укр.

 

Провідний бібліограф Центральної міської публічної бібліотеки Костянтинівської міської територіальної громади  Шпакова Н.