В цьому році ми відзначаємо 155-річчя з дня народження М. Грушевського. Михайло Сергійович Грушевський (1866 – 1934) – український історик, літературознавець, письменник, публіцист, громадський і державний діяч, перший Президент України.
Михайло Грушевський народився з генетичною любов’ю до України, і цією любов’ю були освячені всі його малі і великі справи. Доля визначила місію Грушевського – стати на сторожі національної гідності, забезпечити право кожного українця пишатися тим, що він українець.
Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю. Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Ще й досі неповною мірою досліджено його публіцистику, епістолярний доробок. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної «Історії України — Руси», справедливо названої метрикою нашого народу. Створена ним цілісна концепція українського історичного процесу увібрала в себе кращі здобутки сучасної йому української науки, була осяяна високою свідомістю і тому стала стрижневою ідеєю українського відродження. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М.Грушевський закладав міцні підвалини української державності. Пам’ять про нього вічна, наукові праці – невичерпне джерело мудрості.
Саме Михайлу Сергійовичу Грушевському було присвячене чергове засідання літературного об’єднання «Дзеркало», на якому була актуалізована інформація про життєвий шлях Михайла Грушевського з акцентами на його державотворчій, політичній, громадській, науковій діяльності та її ролі для розбудови української держави і науки.
Ідеї М. Грушевського назрілі і в наш час. А те, що написав Грушевський, ще довго буде актуальним.
"Ви, що хочете проїхати безплатними пасажирами до будучої України, не віддавши нічого тій страшенній боротьбі, котрою вона здобувається, не побивши святочних черевиків на тій груді, на котрій тягнеться тяжкий обоз сього походу. Ви, краще відійдіть, коли не маєте охоти піддатись твердим вимогам сього страшного часу. Зійдіть з політичної, з громадської арени — і не перешкоджайте тим, хто має сміливість працювати й творити нове життя”.
Михайло Грушевський "На порозі нової України”