У часа є своя пам’ять – історія. І тому світ ніколи не забуває трагедій, що відбулися на нашій планеті у різні епохи. Це стосується і війн, які коштували людству великих втрат, відкидаючи назад цивілізації, руйнуючи цінності, що були створені людиною. 

    Минуло 69 років, як закінчилася Велика Вітчизняна війна, але відлуння її не згасає у людських душах і нині. Так, у часу своя пам’ять.

     Ми не маємо права забувати страхіття цієї війни, щоб вони не повторилися знову. Ми не маємо права забути тих солдат, які загинули заради того, щоб жили ми. Ми повинні все пам’ятати… І тому  «через роки полум’яніє прапор Перемоги». 

     Таку назву мала година пам’яті, яка зібрала на чергове засідання клубу за інтересами «Золотий вік» мешканців будинку-інтернату для людей похилого віку та інвалідів. Разом з ведучою заходу, провідним бібліотекарем бібліотеки-філіалу № 2 Граммою Аллою, присутні згадали основні етапи війни. Вірші, які були прочитані, зворушили всіх, повернули час назад. І почалися спогади. Адже кожен з ветеранів не з книжок, а з власного досвіду знає про свист куль та гуркіт гармат, про 12-годинну зміну біля токарного верстату, про страх від почутої чужої мови.

    Хвилина мовчання була хвилиною шани та вдячності тим, хто своїм життям заплатив за наше сьогодення.