
Чи знаєте ви , що Костянтинівка - це :
М.Костянтинівка

З ІСТОРІЇ МІСТА
На високому, майже крутому березі ріки Кривий Торець стоїть наше місто Костянтинівка. Воно відлічує свій вік з того дня, коли перші поїзди пішли Курсько – Харківсько – Азовською залізницею. З початком у грудні 1869 року руху поїздів цією магістраллю у донецькому степу з’явились залізничні роз’їзди і станції, одна з котрих і була названа, як поруч розташоване селище Костянтинівка.
Економічно вигідні транспортні зв’язки, близкість залягання ізвестняків, пісків та вогнетривких глин, а також вугілля і залізних руд залучили до Костянтинівки бельгійських підприємців. У 1895 біля залізничної станції почалось будівництво заводів скляного, скловиробів, дзеркального, хімічного та залізопрокатного. У квітні 1929 року будівники заклали перший камінь заводу “Укрцинк,” а 7 листопада трудящі Костянтинівки відзначили отримання першого цинку. У 1932 році завод “Вторчермет” видав перші 180 000 тон металевої шихти для металургійного заводу ім. Фрунзе. 1934 рік – дзеркальний завод, котрий розпочав випуск скла для автомобільної промисловості, став називатися “Автоскло.” У 1937 – 1939 рр. колектив завода виконував почесні спеціальні замовлення Радянського уряду: зварили рубінове скло для перших Кремлівських зірок, котрі було встановлено у 1937 році, виготовили хрусталеву чашу діаметром 2,5 м для декоративного фонтану Радянського павільйону на всесвітній виставці у Нью – Йорку та рубінове скло для копії кремлівської зірки на цьому павільйоні(1939 р.) Декоративне скло випускалось і для облицювання станцій Московського, Ленінградського метро; скло і ілюмінатори для атомоходу “Ленін”; дзеркала для Палацу з’їздів і центру міжнародної торгівлі в Москві; скло для Останкінської телебашні. На базі заводу “Автоскло” у 1962 році було створено науково – дослідницький інститут скла, нині - “Український державний інститут скла.”
У листопаді 1943 року у місті розпочала свою роботу артіль”Харчпром” яку у 1964 році було перейменовано у Костянтинівську кондитерську фабрику. Нині вона входить до складу ЗАТ ВО "Київ – Конті."
У 1926 році Костянтинівка набула статусу селища міського типу, а в 1932 році стала містом обласного підпорядкування.
Багато костянтинівців внесли помітний вклад у розвиток науки, техніки, літератури і іскуства, стали відомими далеко за межами міста. Це : А.Жуков – доктор технічних наук, директор НІІ промстрой матеріалів УРСР, В.Костарчук – професор, заслужений робітник культури УРСР, Г.Кондратенко – доктор медичних наук, заслужений діяч науки УРСР, К.Бондарєв, доктор технічних наук, професор, директор Державного інститута скла в Москві, Т.Чебалін і Н.Ференчук – письменники, Вадим Семернин і Леонід Воронін – поети – пісняри.
Костянтинівка... Наша мала Батьківщина, Донеччина. Безкрайні ковильні степи, дим високих труб, терикони, цвіт акації - це все мій рідний край.
Кажуть : Донбас, яка природа? Яка красота? Всі знають , що це край екологічно тривожний, багато промислових підприємств, а значить багато відходів , що забруднюють землю, повітря, води. Так, це так, але ...
Сходить сонце. Заспівали пташки, скидається у річці риба, стрекочуть цвіркуни. Це Клебан-Бик.
29 лютого 2000 року сесія Донецької обласної ради прийняна рішення (№ 23/11-256) про створення регіонального екологічного ландшафтного парку “Клебан-Бик”. Але наші предки ще 500 років тому примітили заповідний край Дикого поля. А саме в царській грамоті , яка датована 1500 роком указані кордони козацьких вільностей Запо різ ької Січі: “... ріка Орель, Святогор'є, ріка Кривий Торь и урочище Бичок ”. С 1720 года урочище Бичок називалось Клебіна. А з 1740 року –Клебан-Бик. Ця назва означає – впадина на воді. В середньовіччя тут були хутора Мала Катериновка та Вишневий, де відставні козаки організовували зимівки. Місця були дуже добрі для проживання – річка мала чисту воду, багато риби, в лісах було багато дич ини , а про сінокоси нічого й казати.
Про ці місця в нашому місті ходять легенди, стар овинні билини , які дойшли до нас через тисячоліття. Так один із місцевих краєзнавців –археологів завіряє нас , що в поймі річки Бик , під горою, подобалось розбивати свій табір древнім воїнам. В тому числі і князь Ігор Святославович, який йшов на половців. … Я ніби бачу, як заходить сонце, виблискують щити, димляться вогнища , вариться юшка. Во їни після важкого переходу вмиваються в річці. П ’ ють чисту, джерельну воду. Напувають коней...
А пятнадцять років тому газета “ Труд” помістила розповідь очевидця ,який бачив в урочищі “Клебан-Бик” сні гову людину. Дуже сміялися над цією статтею місцеві мешканц і . Але від слух ів до п равди -один крок. І щоб пішли чутки мабуть були якісь події, що стали приводом до написання статті на такому високому рівні. Але й справді природа тут дуже чарівна, заворожує, навіює таємничість.
Дослідження друге: “На місці теплого моря.”
В Костянтинівському районі є місця, які є не тільки національним багатством, але й належать всьому людству. Як вважають вчені , в кам”яно-вугільному періоді в цьому районі було тепле і неглибоке море. Називали його Пермське море. Жило там дуже багато тварин, а саме бесхребетних . Навіть сьогодні , на лівому обривистому боці водосховища, зустрічаються зкаменілі залишки молюсків, коралів, різних рослин. Територія тут гориста, характеризується грядами, земля густо і глибоко порізана ерозією. То там, то там виступають корінні породи, що йдуть грядами. Дана природна територія являє особливу наукову та природоохоронну цінність , як єдине найповніше оголення картамирської та никитівської свит нижньопермських відкладень у Кальміус-Торецькій западині. Фактично тут на площі 60 га лежить геологічний пам”ятник природи “ Клебан-Бикське оголення”.
Флора оголення представлена байрачними лісами, де росте камнелюбна , сухостійка рослинність. В байрачних лісах росте дуб звичайний, ясень високий, в ’ яз голий, клен польовий і ясенелистний та інші. Із різнотрав’я зустрічається в”язель строкатий, молочай Согієра, шавлія поникла, зопник колючий. Кущі представлені шипшиною, караганою, таволгою, гльодом, кизильником, терном та інші. На невеликій території мирно уживаються більше 200 видів трав ’ янистих та дерево-кущевих порід.
Дуже багато рослин, що ростуть тут мають не тільки цінність , як лікарські трави, вони занесені до Червоної книги України. Наприклад, ковиль волокнистий, Лесінга і опушоколистий, полин український безвойлочний, рябчик російський, тюльпан змієлистний, шафран сітчястий ,сон трава.
Тваринний світ такох дуже різноманітний. Звдяки наявності придатних нерестилищ водоймище має велике значення як місце відтворення аборигенної іхтіофауни. В самому водосховищі живуть більше 20 видів риб. На берегах живуть ящериці, вужі, гадюки, жаби, черепахи , вутки, фазани, куниці, зайці, косулі, кабани, єнотні собаки . Водно-болотні угіддя мають виключне значення для відтворення водоплавних видів птахів. Світ птахів –більше 150 видів.
Дослідження третє: “ Історія створення Ландшафтного парку “Клебан-Бик”
Такий парк в нашому Костянтинівському районі перший. Ініціатива по створенню в районі такого парку належала керівнику райгосадміністрації Н Комарю (нині депутату ВР від Костянтинівки та району). В районі була створена робоча комісія, яка займалася цим питанням. Керівником, майбутнім директором був назначений керіник екологічної інспекції Н Мешко. Спеціалістами обласного відділа заповідної справи було вивчено досвід створення і роботи декількох уже працюючих ландшафтних парків. Н Мешко побував в ландшафтних парках “Кінбурська коса” , “Гранітно-степове побужьє” , “Дніпрорудське”, що в Миколаївській та Запоріжських областях.
Сьогодні уже четвертий рік , як радує нас цей парк, загальною площою 1874 га. Кордони парку відмічені щитами , інформаційними та граничними охранними знаками. Сьогодні парк – музей природи для нас, костянтинівців , місто відпочинку та туризму.
В парку сьогодні побудована красива центральна садиба. Туристи можуть сьогодні не тільки помилуватися красивими ландшафтами, а й подивитися цікаві сюжети з життя парку , засняті на плівку. В перекладі на англійську мову “парк” означає великий декоративний сад, з дорожками для прогулянок та майданчиками для ігр. Костянтинівські природолюби це поняття роширили. Уже зараз вони знайомлять відвідувачів з флорою та фауною заповідника. Кроме цього готові показати унікальні геологічні відкладення. І це тільки початок. Є задумка розбити парк на дві зони. Перша буде створена по класичному англійському зразку –з тропами для прогулянок, майданчиками. А друга- заповідна. Закрита для вільного відвідування. Уже ведеться велика робота в цьому напрямку.
Дослідження черверте: ” Подих рідної землі: Заповідні зони району”
Сьогодні очолює парк директор, він же керівник служби охорони парку- Борис Жила. Він та його невеличка команда працює вдало. Під їх крило не так давно був переданий ландшафтний заказник ” Білокузьмінівський”. Там на 200 га розміщені геологічні пам”ятники природи. Я так хочу розказати про цю красу...
Закінчується літо, осеніє... Земля відпочиває від літньої спеки. Яскраві кольори змінюються теплими тонами . Зелений наряд зміняється на всі кольори веселки. Крутиться в танці жовтий, багряний і вже почорнівший лист. А підсохші ковильні простори! Їх пепельні переливи під поривами теплоко вітру на очах зміняють свої відтінки. І тут серед степної рівнини виростають крейдові виходи, які народилися кілька міліонів років тому, на місці древнього моря. Під дією води, вітра, сонця ці відкладення набули причудливих форм , які нагадують героїв билин та казок.
А ось у урочищі “Стінки” (сьогодні це ботанічний заказник), мабуть сам Господь Бог поставив свою багату ландшафтну відмітину. Всього на якійсь там сотні гектарів зібрав унікальне різнотрав ’ я. Ботаніки тут нараховують більше 100 найменувань. Серед них занесені в Червону книгу України- птицемолочник Буше, тюльпан дубравний, ковила ворсиста , ковила Лессінга.
Сьогодні на території району виявлено немало незайманих куточків природи. Це балки Щуровська і Кравецька, (Саме балка Кравецька також одержала статус заповідника в 2000 році.) , урочища Осиново і Редкодуб, є Оленівський ліс. Тепер заповідна територія Костянтинівського району збільшилась до 3090 га.
А про унікальну геологічну реліквію Донбасу “ Зкам’янілі дерева” і казати не приходиться. На території Кондратівської сільської ради чудом збереглося місто , де на поверхні лежать останки кам ’ яних дерев , діаметром до одного метра. Це говорить про те, що на наших землях в кам ’ яно-вугільний період (250 міл років тому) росли великі дерева араукарії. Які і створили в нашій місцевості кладові з вугілля. Дуже шкода, що з кожним роком ці закам’янілі пеньки зникають безслідно . І зовсім не з причині ерозії. А по вині людей. В усьому світі ми знаємо всього тільки кілька прикладів таких застиглих, закляклих в камені рослин. Як же треба їх берегти, охороняти, щоб було що показати нашим дітям.
2004 рік - Рік духовності на Донбасі. Унікальність, неповторність, оригінальність, індивідуальність...- цілу низку прекрасних епітетів можна згадати, розповідаючи про природні перлини нашої української, донбаської землі –заповідні ділянки, ще відносно збереженої , дикої природи. Адже природа, її сьогоднішнє становище –це також наша ДУХОВНІСТЬ. Кожний природній , чи історичний ландшафт земного материка, як і всяка людина ,що живе в ньому, має свої відмінні риси. Але, як і серед людей є розумніші, добріші, багатші серцем , так і кожна природно-історична область, природне урочище чи ландшафтна місцевість по-своєму індивідуальні, якісно визначені та генетично єдині. Все це - моя земля - моя Україна, моя Батьківщина, моя Донеччина! Славлю тебе!
Дослідження підготувала провідний бібліограф ЦБ Шпакова Н.Н.
Организация природно-заповедных территорий и объектов - наиболее совершенная и полная форма сохранения в естественном состоянии как отдельных компонентов природы, прежде всего объектов растительного и животного мира, так и природных комплексов в целом с присущими им естественными природными процессами.
Особенно актуальна проблема сохранения уникальных и типичных ландшафтов, генофонда растительного и животного мира, а также благоприятных экологических условий на значительных пространствах в условиях Донецкой области - наиболее экологически напряженном регионе Украины.
Располагаясь в степной зоне, регион практически не имеет целинных степных участков. Отдельные природные территории и комплексы испытывают не только воздействие промышленности и сельского хозяйства, но и (в условиях дефицита «нетронутых уголков природы») огромные рекреационные нагрузки.
Но, несмотря на мощный промышленный потенциал, региональные особенности хозяйственного освоения земель, заповедное дело, формирование репрезентативной сети природно-заповедных территорий, как один из основных приоритетов региональной экологической политики, быстро развивается. Так, за последние 10 лет, благодаря совместным усилиям природоохранных органов, органов местного самоуправления и научных организаций, площадь природно-заповедного фонда в Донецкой области увеличилась в 4 раза. При этом наряду с увеличением количества заказников, памятников природы, заповедных урочищ, было создано 7 новых учреждений природно-заповедного фонда (1 национальный природный парк и 6 региональных ландшафтных парков). В целом, по состоянию на 01.02.2008 года на территории Донецкой области создано и объявлено 110 заповедных объектов общей площадью 84,1 тыс.га, что составляет 3,17% территории области. В перспективе оптимальный показатель заповедности Донецкой области должен составлять 4,5-5%.
Антропогенная нагрузка на 1 гектар площади природно-заповедного фонда Донецкой области в несколько раз превышает среднеукраинскую. Поэтому обеспечить сохранение этих территорий в Донецкой области гораздо сложнее, чем в других регионах.
Исходя из этого, принятая в области стратегия создания объектов природно-заповедного фонда, имеющих администрацию и службу государственной охраны, представляется единственно правильной.
Причем национальный природный парк и региональные ландшафтные парки, одной из задач которых является организация туризма, отдыха населения в природных условиях с соблюдением режима охраны заповедных территорий – это наиболее приемлемые для густонаселенной Донецкой области природно-заповедные территории.
В соответствии со ст. 25 Закона Украины «О природно-заповедном фонде Украины» региональные ландшафтные парки являются природоохранными, рекреационными учреждениями местного или регионального значения, которые создаются с целью сохранения в естественном состоянии ценных и уникальных природных комплексов и объектов, а также обеспечения организованного отдыха населения. Региональные ландшафтные парки, согласно положений вышеуказанного закона организовываются, как правило, без изъятия земельных участков и иных природных объектов у их собственников и пользователей. Однако опыт организации их работы свидетельствует о необходимости передачи региональным ландшафтным паркам отдельных земельных участков для выполнения поставленных перед ними задач. В большинстве стран Европы ландшафтные парки значительно превышают по количеству и площади национальные парки, а также другие заповедные территории. Они дополняют и углубляют сеть национальных парков. Особенностью регионального ландшафтного парка, как категории природно-заповедного фонда Украины является то, что он совмещает как охрану ценных природных территорий, так и создание условий для организации туризма и отдыха населения в природных условиях.
Несомненными преимуществами регионального ландшафтного парка являются:
- возможность оперативного решения вопросов создания, структурной организации территории, изменения площади и границ на уровне областного совета, что позволяет избежать длительных согласований в центральных органах исполнительной власти;
- организация охраны заповедной территории штатными работниками службы государственной охраны природно-заповедного фонда Украины;
- возможность эффективного обеспечения оперативного руководства деятельностью парков, решения вопросов финансирования и материально-технического обеспечения на уровне региона;
- возможность проведения эколого-просветительской, рекреационной, а в отдельных случаях, и научной деятельности штатными сотрудниками парков и т. д.
Важным аргументом в пользу создания сети региональных ландшафтных парков именно в Донецкой области является мощный промышленный потенциал, который позволяет наполнять финансовыми ресурсами фонды охраны окружающей среды всех уровней в объемах, достаточных для долевого участия в финансировании природоохранных мероприятий по региональным ландшафтным паркам.
В соответствии со ст. 24 Закона Украины «О природно-заповедном фонде Украины» на территории региональных ландшафтных парков с учетом природоохранной, оздоровительной, научной, рекреационной, историко-культурной и иных ценностей природных комплексов и объектов, их особенностей может проводиться зонирование. В то же время, опыт работы свидетельствует о необходимости разработки и утверждения Проекта организации и соответствующего зонирования территории для каждого парка. Это позволяет не только организовывать эффективную охрану заповедных комплексов и объектов, но и обеспечивает передачу в постоянное пользование паркам необходимых земельных участков, осуществление рекреационной, хозяйственной деятельности, совершенствование структуры управления данным природоохранным объектом. В настоящее время уже разработаны и утверждены Проекты организации территорий региональных ландшафтных парков «Клебан-Бык» и «Донецкий кряж», в прошлом году начаты работы по разработке такого проекта для РЛП «Зуевский», а в течение 2008 года планируется разработать и утвердить Проекты организации территорий всех остальных функционирующих в области РЛП.
В Донецкой области в период 2000-2006 гг. были созданы и функционируют в качестве самостоятельных юридических лиц 6 региональных ландшафтных парков, которые охватывают разнообразные природные комплексы и, соответственно, характеризуются различными ландшафтными особенностями.
Характеризуя региональные ландшафтные парки Донецкой области, необходимо отметить следующее.
Региональный ландшафтный парк «Клебан-Бык» территориально состоит из нескольких участков, расположенных в Константиновском и Артемовском районах. В состав парка, созданного решением Донецкого областного совета от 29.02.2000 №23/11-256, включены Клебан-Быкское водохранилище с прибрежной зоной, устье реки Клебан-Бык - притока р. Кривой Торец бассейна р. Северский Донец, искусственно созданные лесные массивы (урочище Стенки), геологические обнажения раннее созданных памятников природы общегосударственного значения «Балка Кравецкая» и «Клебан-Быкское обнажение», а также участок «Белокузьминовский». В настоящее время общая площадь территории парка составляет около 2900 га. Особый колорит придает парку включенный в его границы памятник природы общегосударственного значения «Дружковские окаменевшие деревья» с прилегающими участками, где на земную поверхность выходят остатки окаменевших араукарий – древнейших растений, возраст которых составляет около 200 млн. лет. В настоящее время, во исполнение Указа Президента Украины от 06.12.2006 №1039/2006, с целью сохранения этого уникального геологического памятника природы Госуправлением в установленном порядке проводятся работы по согласованию материалов о создании национального природного парка «Дружковский каменный лес» с землепользователями, собственниками земель, другими заинтересованными ведомствами и организациями.
Водно-болотные угодья верхнего бьефа водохранилища с типичной гидрофильной растительностью, представленной тростниковыми и камышовыми зарослями с незначительными глубинами, имеют исключительное значение для воспроизводства водоплавающих видов птиц. Благодаря наличию природных нерестилищ, водохранилище имеет большое значение как место воспроизводства аборигенной ихтиофауны.
Сочетание гряд, останцев, большая густота и глубина эрозионных расчленений, большая обнаженность коренных пород, выступающих на поверхность сплошными грядами свидетельствуют о том, что морской бассейн, покрывавший эту территорию в каменноугольный период, представлял собой теплое неглубокое море, на дне которого обитали многочисленные беспозвоночные. До нас дошли следы необыкновенного расцвета растительности в тот период в виде окаменевших остатков растений, кораллов, моллюсков, которые можно встретить на левом обрывистом берегу водохранилища. Тут сохранились также участки целинных типчаково-ковыльных и петрофитных степей. Особую ценность представляют места произрастания лекарственных и охраняемых на территории области, а также занесенных в Красную книгу Украины, видов растений. К последним, в частности, относятся ковыли: волосистый, днепровский, Лессинга, опушеннолистный, украинский; полынь беловойлочная, рябчик русский, тюльпан змеелистный, шафран сетчатый.
Эта территория характеризуется не только уникальными природными комплексами и объектами, но и особыми рекреационными условиями, определяемыми живописными разнообразными ландшафтами, пригодностью для различных видов отдыха, доступностью для жителей крупных населенных пунктов. В прошлом году Клебан-Быкское водохранилище передано в аренду региональному ландшафтному парку «Клебан-Бык» для оздоровительных и рекреационных целей. Уже сейчас по территории парка проложены экологические тропы, обустроены места для организованного кратковременного отдыха, смотровые площадки. В ближайшей перспективе планируется организовать постоянно действующий экологический лагерь, а также провести обустройство прибрежных участков водохранилища для использования в рекреационных и эколого-просветительских целях.
Региональный ландшафтный парк «Донецкий кряж» раскинулся на территории Шахтерского и Амвросиевского районов. На момент создания в 2000 году парк занимал площадь около 1500 га, однако, благодаря планомерному включению в его состав оставшихся на территории данных районов участков «дикой» природы, сегодня площадь парка составляет уже более 7300 га.
Основу природоохранной и научной значимости данного объекта составляют сохранившиеся здесь обширные участки целинной разнотравно-типчаково-ковыльной степи, чередующиеся с байрачными массивами в устьях балок и вклинивающимися в степь искусственными насаждениями лесных культур. Существенное уменьшение пастбищных нагрузок, которое произошло за последние годы, вызвало быстрые восстановительные процессы степного биоразнообразия, и сейчас степная растительность находится в удовлетворительном состоянии. В составе флоры и фауны парка 13 видов растений и 20 видов животных, занесенных в Красную книгу Украины.
Естественная красота и разнообразие природных ландшафтов привлекают в эти места многочисленных отдыхающих и туристов. В связи с этим, администрацией РЛП «Донецкий кряж» организованы конные и пешие прогулки по экологическим тропам, обустроены места отдыха в природных условиях. Неповторимое своеобразие данной территории придает ансамбль расположенного здесь мемориального комплекса «Саур-Могила». Ежегодно тысячи людей приходят сюда, чтобы почтить память павших в годы Великой Отечественной войны героев-освободителей Донбасса. А с высоты смотровой площадки мемориального комплекса взору открывается неповторимый пейзаж Донецкого кряжа с чередующимися степными участками, байрачными лесами, сельхозугодьями и затерявшимися вдоль русел рек селами.
В ближайшем будущем существующий региональный ландшафтный парк «Донецкий кряж» должен стать основой для создания национального природного парка, а впоследствии и биосферного заповедника, общей площадью около 20 000 га, что пре-дусмотрено Общегосударственной программой формирования национальной экологической сети Украины на период 2000-2015 годы.
Региональный ландшафтный парк «Меотида» организован решением Донецкого областного совета от 30.06.2000
№ 23/14-304. Общая площадь парка составляет 14000 га. В состав парка «Меотида» условно включена двухкилометровая прибрежная защитная полоса Азовского моря в административных границах Донецкой области на территории Новоазовского и Першотравневого районов. Согласно Водному кодексу Украины прибрежная защитная полоса уже имеет природоохранный статус с ограничением хозяйственной деятельности, что соответствует, как минимум, критериям хозяйственной зоны регионального ландшафтного парка. В состав парка вошли также существующие заповедные объекты: заказники общегосударственного значения «Белосарайская коса», «Бакаи Кривой косы», «Еланчанские бакаи», орнитологический заказник местного значения «Кривокоский Лиман», памятники природы местного значения «Кривая коса» и «Сосновые культуры». А в 2004 году в состав парка «Меотида», в качестве отделения, была включена расположенная в Володарском и Першотравневом районах территория реорганизованного регионального ландшафтного парка «Половецкая степь».
Азовское море, которое до недавнего времени было одним из самых продуктивных в мире, теперь находится в состоянии глубокого экологического кризиса. Особенную обеспокоенность вызывает состояние биологического и ландшафтного разнообразия на морском побережье и прилегающей акватории моря, т. к. даже на фоне общей деградации, негативные процессы тут отличаются высокими темпами и необратимым характером. Под серьезной угрозой находится рекреационный потенциал, который до недавнего времени отвечал наиболее высоким требованиям мировых стандартов.
Из-за супериндустриальной агломерации Донбасса наиболее чувствительному антропогенному давлению подвергается побережье Таганрогского залива. В то же время, именно эти места обеспечивают видовое разнообразие дикой природы региона. Особую значимость эта проблема приобретает в связи с присоединением Украины в 1996 году к Конвенции о водно-болотных угодьях, которая имеет международное значение. Расположенные на Азовском побережье «Залив и коса Кривая» (Новоазовский район) и «Залив и коса Белосарайская» (Першотравневый район) Постановлением Кабинета Министров Украины от 23.11.1995 №935 уже отнесены к водно-болотным угодьям международного значения, как места обитания водоплавающих птиц. Многолетние наблюдения в этом регионе свидетельствуют, что природные угодья морских кос являются местом гнездования и отдыха во время сезонных миграций сотен тысяч птиц около 200 видов. Среди тех, что гнездятся, в Красную книгу Украины занесены ходулочник, морской зуек, кулик-сорока, тиркушки луговая и степная, черноголовый хохотун, черноголовая овсянка; среди тех, что встречаются на пролетах, в Красную книгу Украины занесены краснозобая казарка, колпица, журавль серый, огарь, скопа, орлан-белохвост и другие.
Азовское море окружено распаханными, урбанизированными землями, на фоне которых побережье с серией различных по величине кос, лиманов и островов является настоящим «оазисом», обеспечивающим биологическое разнообразие юго-восточной Украины. Своеобразна флора этих мест, богат и разнообразен животный мир, но по видовому разнообразию не имеют себе равных пернатые. В то же время, побережье Азовского моря является традиционным местом отдыха не только населения Украины, но и ближнего зарубежья. В сложившихся условиях наиболее приемлемым путем, способствующим сохранению ландшафтного и биологического разнообразия Приазовья, было создание природного парка - структуры, которая может обеспечить наиболее оптимальную координацию охраны и регулирование использования природных ресурсов.
Более того, региональный ландшафтный парк «Меотида» имеет важное, с точки зрения сохранения биологического и ландшафтного разнообразия, стратегическое положение, поскольку, с одной стороны, примыкает к государственной границе Украины с Россией, а с другой - служит важной природной территорией, располагаясь на пути сотен тысяч ежегодно мигрирующих в Азово-Черноморском коридоре водно-болотных птиц. Учитывая этот факт, Общегосударственной программой формирования национальной экологической сети в Украине на границе с Россией предусмотрено создание межгосударственной природно-заповедной территории. С целью реализации вышеуказанной программы разработан проект создания на базе существующего регионального ландшафтного парка «Меотида» национального природного парка, который в настоящее время передан на рассмотрение в Минприроды Украины.
Региональный ландшафтный парк «Зуевский» создан решением Донецкого областного совета от 03.09.2002 №4/3-58. Территория парка расположена на землях Зуевского поселкового совета в границах города Харцызск на площади 1214,2 га. Парк объединил в своем составе наиболее ценные в природоохранном и рекреационном отношении природные территории, а именно: урочище «Липовое», Зуй-Гора, Липовый лес, участки вокруг Ольховского и Ханжонковского водохранилищ, балка Медвежья, устье реки Крынка. Сочетание различных видов природных ландшафтов придает парку не только природоохранную значимость, но и делает его более привлекательным для туристов и отдыхающих. Преобладающая растительность - степная, однако в балках имеются леса байрачного типа. Глубоко прорезанные в толщах песчаника долины рек и ручьев обнажают скальные породы, на которых развита петрофитная растительность.
В границах парка имеются благоприятные места для постоянного обитания кабанов, косуль, других видов диких животных, однако, все еще значительный фактор беспокойства не позволяет этим животным находиться здесь круглый год.
Территория РЛП «Зуевский» обладает достаточным рекреационным потенциалом. Район поселка Зуевка, благодаря уникальному для Донбасса сочетанию геологических, геоморфологических, гидрографических и биологических особенностей, издавна привлекает сюда любителей природы, туризма, альпинизма. Именно на отвесном скалистом берегу р.Ольховая под эгидой известного альпиниста Михаила Туркевича была организована тренировочная база юных альпинистов. Ханжонковское водохранилище является излюбленным местом отдыха любителей рыбной ловли. Вдоль речки Крынка проходит живописная туристическая тропа. Наиболее глубокие участки сливного каскада Ольховского водохранилища в верховье р.Ольховая традиционно используются стихийными отдыхающими как своеобразные места для купания.
В настоящее время продолжаются работы по дальнейшему расширению территории РЛП «Зуевский». На основании результатов обследований, проведенных специалистами-ботаниками, предлагается включить в состав парка наиболее ценные степные участки на территории Зуевского поселкового совета, где, по предварительным данным, произрастает более 500 видов растений.
Региональный ландшафтный парк «Краматорский», созданный в 2004 году, расположен в городе Краматорск и состоит из 4-х территориально разобщенных участков, каждый из которых является составной частью единого природного комплекса на территории города, но по-своему уникален. В целом, парк занимает площадь 1738,82 га.
Величавые горы, крутые овраги, привлекательные лесные массивы, удивительные останцы скал, похожие на разрушенные замки и бастионы характерны для участка №1 «Беленькое». Они сложены из мела, отложившегося 100-140 млн. лет назад, когда по территории нынешнего города проходила граница древнего моря. Особую ценность представляет уникальная реликтовая растительность, приуроченная к меловым обнажениям, включающая, в том числе, ряд видов, занесенных в Красную книгу Украины. На холмах произрастают живописные искусственные хвойные массивы – настоящие «зеленые» легкие такого крупного промышленного центра, как г.Краматорск.
Уникальной особенностью участка №2 «Пчелкинские окаменевшие деревья» являются выходы на поверхность остатков окаменевших деревьев каменноугольного периода – араукарий. Возраст этих растений - более 200 млн. лет.
Живописные лесные массивы участка №3 «Камышеваха» представлены байрачными лесами, состоящими из дуба, ясеня, клена, вязов, липы и других лиственных пород. Густые урочища, расположенные в глубоких разветвленных балках представляют удобные места для сохранения и приумножения многих ценных зверей: зайцев, куниц, барсуков, косуль, кабанов. Данный участок предполагается сделать базовым для парка. Здесь расположен «Визит-центр» парка. Расположенный на данной территории исторический архитектурный объект – усадьба помещика Бантыша, потомка древнего валашского рода, планируется отреставрировать с целью организации музея природы и создания эколого-образовательного центра. В построенный силами парка вольер выпущены дикие кабаны, которые после передержки и акклиматизации были расселены в лесные угодья парка. Особый колорит этому месту придает небольшой водоем «Лебединое озеро», где постоянно живут гордые грациозные лебеди-шипуны.
Визитной карточкой участка №4 «Белокузьминовский» (да, пожалуй, и всего парка, в целом) является геологический памятник природы «Скалообразное обнажение верхнего мела» – взметнувшиеся ввысь белые скалы, образованные в далекую эпоху мезозойского периода из рыхлого морского осадка древнего моря. В целом, степной ландшафт данного участка напоминает участок «Беленькое», но благодаря удалению его от населенного пункта здесь снижено влияние фактора беспокойства, поэтому флора и фауна данного участка более разнообразны.
Региональный ландшафтный парк «Славянский курорт» создан решением Донецкого областного совета в декабре 2006 года. Парк является самым молодым и самым маленьким по площади в ряду других региональных ландшафтных парков Донецкой области; его территория занимает площадь 431 га.
Наиболее древние исторические документы с упоминанием Торских озер встречаются в 1527 году в «Книге Большого чертежа», где озера упоминаются в первой подробной карте России. Лечебные свойства рапы и грязей, залегающих в озерах мощным пластом, были известны всему местному населению задолго до официального их признания. Слава о целебных свойствах озер разнеслась по окрестным городам и селам, приток людей на самолечение не прекращался, а с постройкой железной дороги на озера стали приезжать и из отдаленных краев. В 1892 году вышел царский указ о том, что Славянские минеральные источники возведены в ранг общественно значимых. Впоследствии озера Слепное и Репное распоряжениями Совета Министров УССР объявлены памятниками природы общегосударственного значения. Помимо этого, в состав парка также включен созданный в 2001 году орнитологический заказник местного значения «Приозерный», на территории которого гнездятся водно-болотные виды птиц (ходулочник, речная крачка и другие).
Ежегодно на территории парка отдыхает более 100 тыс. человек. Лесопарковая зона является местом массового отдыха жителей и гостей города, проведения спортивных соревнований, оздоровительной гимнастики. Созданные живописные пейзажи парковой зелени положительно влияют на психику человека, создают благоприятные условия для лечебного процесса и укрепления здоровья.
Основная задача администрации парка – организация условий для эффективной рекреации, в первую очередь, отдыхающих, а также местного населения. Для этого планируется сформировать сеть познавательных экологических троп, обустроить места кратковременного отдыха, повысить эффективность эколого-просветительской работы.
Для повышения эффективности и упорядочения дальнейшей деятельности региональных ландшафтных парков, решением Донецкого областного совета от 14.09.2007 №5\11-323 все региональные ландшафтные парки переданы в ведение Донецкого областного совета. В связи с этим, Госуправлением разработан проект Программы развития региональных ландшафтных парков Донецкой области на период 2008-2012 годы, который был рассмотрен и предварительно одобрен на общественных обсуждениях в Донецком областном совете. Реализация данной программы позволит сформировать соответствующую инфраструктуру парков, повысить эффективность охраны заповедных природных комплексов и объектов, уменьшить негативную антропогенную нагрузку на наиболее ценные места обитания редких видов животных и растений, организовать систематическую эколого-просветительскую работу как среди отдыхающих и туристов, так и среди местного населения.
Источник http://www.nash-vybor.com.ua/claus.php?id=249 - Наш Выбор (13) №1 2008 / Нетронутые уголки природы
Духовна скарбниця міста Костянтинівка представлена наступними культурними об'єктами

Костянтинівська музична школа була відкрита у 1959 році. У 1976 році була переведена в нове приміщення. У 1982 році була перейменована в дитячу школу мистецтв. Сьогодні школа – це двоповерховий будинок загальною площею 4600 кв. метрів. У школі розташовані два концертні зали ( великий і малий), кабінети для учбових занять музикою, хореографією, образотворчим мистецтвом.
У школі є бібліотека, до складу якої входить фонотека з ілюстративним матеріалом з курсу музичної літератури.
В школі займаються 630 учнів, і працюють 65 викладачів, з котрих 46 – колишні її випускники.
У складі ДШМ – 7 відділень:
Творчі колективи ДШМ беруть активну участь в шкільних концертах, а також традиційно допомагають в проведенні міських свят.
Привітно зустрічає своїх відвідувачів музей ДШМ.
За час свого існування Костянтинівську школу мистецтв закінчили близько 8000 вихованців. Багато з них стали професійними музикантами, художниками, танцюристами. Так, у Германії з успіхом проходять концерти Руслани Юрко; в Греції живе і працює лауреат багатьох міжнародних конкурсів Медея Ясонова; в Російському балеті США танцює Юлія Ремезова.
Телефон (06272) 2 – 71 – 13
Міський парк культури було засновано на честь 50-ліття заснування СРСР у 1972 році.Територія парку складає 203 га. З ранньої весни до пізньої осіні - це улюблене місце відпочинку городян. Тут проходять всі міські свята. В парку багато зелених насаджень, тихі, уютні алеї перемежаються квітниками, які з любов'ю доглядають його працівники. Сонце та хмари відображаються на поверхні паркового фонтану - незамінного місця зустрічей. Мешканцям пропонуються сім атракціонів: "Веселые горки", "Колесо обозрения", "Карнавал", "Ветрячок", "Колокольчик", "Юнга", "Берёзка". Для мітких стрільців працює тир. Влітку молодь гостинно запрошує дискобар.
За зайняте третє місце в обласному огляді міський парк культури та відпочинку "Ювілейний" було нагороджено Дипломом третього ступеня.

Костянтинівський реабілітаційно – діагностичний центр (РДЦ) Мінздрава України було створено в 1991 році для обслуговування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. До його складу входять відділення радиаційної медицини з консультативно – диспансерним відділом та стационаром, психоневрологічне віддділення з стационаром, відділення функціональної діагностики та клініко – діагностична лабораторія. Очолює РДЦ головний лікар, професор, доктор медичних наук Олег Панченко.
Високий рівень медичного обслуговування забезпечує сучасне обладнання: велоерготест, екоенцефалоскоп, метатест, реограф,допплер, біохіміччний аналізатор Assey , УЗД та інш. Центр має стационар на 100 ліжок. Сьогодні це лікувальний заклад європейського рівня, розрахований на 200 відвідувань за зміну. У лікуванні використовуються такі сучасні фізіотерапевтичні методи, як магнітотерапія, лазеротерапія, гідроконотерапія, спелеотерапія, іглорефлексотерапія, кінезотерапія, гіпноз, електросон та масаж.
Телефон (06272) 2 – 55 – 00
Палац культури "Жовтень" є центром дозвілля для мешканців міста, базою для проведення міських, обласних заходів, семінарів, шкіл обміну досвідом. Понад 500 учасників художньої самодіяльності усіх вікових категорій займаються в колективах народної творчості:
ПК "Жовтень" – один з ведучих закладів культури Донецької області.
Костянтинівський міський відділ культури
Центральна міська бібліотека ім.М.Горького
Довідково-інформаційний сектор

“Це рідний край - моя Батьківщина мала : заповідні місця Донецької області”
Краєзнавче дослідження
Костянтинівка-2007.
Шановні користувачі!
Заповідники - зразки недоторканої, дикої природи - по праву називають природними лабораторіями. Вони особливо потрібні нам зараз, коли ми повинні зрозуміти напрямки змін природного с ередовища під впливом діяльності людини й відшукати шляхи найбільш дбайливого й розумного використання її багатств.
Для складання наукового прогнозу змін природного середовища надалі, оцінки впливу різних форм людської діяльності на природні комплекси й відшукання методів найбільш раціональної експлуатації природних ресурсів виняткове значення здобувають заповідні території. І як еталони природних екосистем вони вимагають комплексного дослідження. Очевидна необхідність мати еталони всіх основних екосистем і, отже, удосконалювати й розширювати заповідну мережу. Тому таке дослідження склали і ми…
Пропонуємо Вашій увазі краєзнавче дослідження : «Це рідний край-моя Батьківщина мала : заповідні місця Донецької області» , яке складено на основі бібліографічних джерел Центральної міської бібліотеки ім. М. Горького.
П ісля ознайомлення з інформацією, Ви можете замовити книги та статт і , які Вас зацікавили в читальному залі нашої бібліотеки .
Просимо Вас також повідомити, в якому вигляді Ви хотіли б отримати інформацію:
Добір із періодики здійснено за 2003-2007 роки.
Добір матеріалу припинено 01. 07. 2007 р.
Добір книг здійснено за 1955-2007 роки .
Над виданням працювала: провідний бібліограф довідково-інформаційного сектору Шпакова Н.М.

Краєзнавче дослідження:
«Це рідний край-моя Батьківщина мала : заповідні місця Донецької області»

«Люблю свою Донеччину. Її степи, байраки, лісосмуги, терикони. Люблю і її людей, невтомних трударів землі, заводів, фабрик, шахт. Любив завжди, люблю й сьогодні, як мені здається, у годину негоди, асиміляції, байдужості моїх земляків-українців до національної культури, навіть до рідної мови , люблю її природу, дику , неповторну… » – так писав про цей край письменник-дисидент, побратим Василя Стуса – Олекса Тихий, наш земляк , який народився в селі Іжівка Костянтинівського ройону.
Перші поселення на території сучасного Донбасу сягають епохи палеоліту. Пізніше їх змінили кочові племена, які мчали донецькими степами з боку в бік. Тут побували елліни, скіфи, гунни, готи, кіммерійці, сармати, анти, хозари, печеніги та інші войовничі племена.

До речі, за свідченням батька історії Геродота, саме на півдні Донбасу висадилося плем'я амазонок, яких греки взяли в полон після битви біля Фермодонта. У морі амазонкам удалося захопити кораблі й перебити еллінів, але вони не знали морської справи й після довгого блукання прибилися до берега в районі сучасного Бердянська чи Маріуполя. Тут вони воювали із племенами скіфів, а пізніше скіфські вожді припинили ворожнечу й відрядили до амазонок своїх юнаків, які оселилися поруч. Із часом племена зійшлися, і дівчаток, які народжувалися в них, лишали амазонкам, а хлопчиків – скіфам.
Згадується цей край і в давньоруських пам'ятках. Саме сюди ходив своїм історичним походом князь Ігор, щоб «Дону шоломами напитися» (Доном називали нинішній Сіверський Донець). І обіцянки Ярославни «умочити бобровий рукав у річці Каялі», щоб утерти княжеві рани – теж про цю землю (нині про Каялу не відомо нічого, але деякі науковці вважають, що йдеться про річку Макатиху, під Слов'янськом).
Іще одна історична битва за участю руських князів відбулася в травні 1223 року на донецькій річці Калці. Туди вирушили, щоб стати на прю з монголо-татарами три Мстислави – галицький, київський та чернигівський із молодшими князями та їхніми дружинами. Саме тут русичі зазнали нищівної поразки (лише киян полягло в тій битві 10 тисяч), яка відкрила татарам шлях на Київ. І саме тут татари влаштували бенкет на тілах переможених, прикривши їх дошками.
Довгий час після монголо-татарської навали донецькі степи лишалися безлюдними, за що й дістали назву Дике поле. Лише в XV–XVІ століттях, коли на Хортиці під проводом Байди-Вишневецького зародилася козацька держава, там почали будувати козацькі зимівники, які із часом переросли в поселення. Із таких зимівників виникли пізніше Ясинівка, Дружківка, Бахмут (із 1924 р. – Артемівськ), Горлівка, Селидівка (Селідове), Слов'янськ, Краматорськ.
Одна з козацьких сторож була на Савур-могилі заввишки 277,9 метра , за 12 кілометрів на південь од сучасного міста Сніжного. За легендою, вона виросла на місці загибелі хороброго козака-характерника Сави-Савура. Коли вартових зненацька захопила татарська сторожа, він до останнього відбивався, а його побратим Харциз облився смолою й підпалив себе, щоб попередити Січ про небезпеку. І тоді земля піднялася вгору, щоб той вогонь було видно далеко. Це місце потім не раз згадувалося в народних думах і піснях. Серед них – і про Морозенка: «Поставили Морозенка на Савур-могилі: «Дивись тепер, Морозенку, на свою Вкраїну». Кажуть, що саме тут поховано славного козака. Відомо й декілька варіантів козацької думи про втечу трьох братів із турецької твердині Азова, за якою на Савур-могилі віддав Богові душу наймолодший брат, «піший-пішаниця», якому «пожар ніжки піджигав, кров сліди заливав, плач голову знемагав».
Форпостом козацтва, а разом із тим – і православ'я, став у ті часи відомий Святогірський монастир, який, за однією з легенд, започаткували монахи Києво-Печерської лаври після зруйнування Києва 1240 року ордами Батия. Сюди йшли козаки після звершення звитяжного подвигу, тут же розміщувалася козацька сторожа.
В універсалі Богдана Хмельницького, оголошеному в Білій Церкві 15 січня 1655 р., кордони земель Запорозької Січі на сході визначено так: «...від Самарських земель через степ до самої річки Дону, де ще до гетьмана козацького Предслава Лянцкоронського козаки запорозькі свої зимівники мали й те все, щоб непорушно навіки при козаках запорозьких лишилося». Однак у XVІІ столітті московські царі почали активно використовувати Святогірський монастир для квартирування своєї сторожі. Проти цього активно виступав слобідський полковник Іван Богун, який кілька разів намагався вигнати з монастиря царську сторожу. Як відомо, 1654 року після Переяславської ради він не присягнув на вірність московському цареві.
Після розгрому Запорозької Січі, Катерина ІІ подарувала південні землі, також і Святогірський монастир, який закрили, своєму фаворитові Григорію Потьомкіну. Обґрунтовуючи це рішення, імператриця заявила, що всі ці землі споконвіку належали Росії: «...хоч вони й становлять частину Малоросії, але, однак, не належали й не могли належати запорозьким козакам, тому що вони в самому своєму існуванні не мали жодного законного початку, отже, ніякої земельної власності, а їх (козаків. – Авт.) терпіли в місцях, де вони засіли, замість попередньої військової сторожі». Однак у кінці XVІІІ століття тут проживало 85% українців і 15% росіян.

Донецька область на карті України

Карта Донецької області
Донецька область має багаті природні ресурси. Тут є дивовижні місця і лікувальні джерела. Бальнеологічне значення мають Слов'янські солоні озера і джерела мінеральних вод. Національну цінність складають заповідні зони — Хомутівський степ , Крейдяна флора , Кам'яні могили , і Святогір'я . В останньому створено Національний природній парк України і „Святі гори“ . Унікальні природні лікувальні властивості має соляна шахта в м. Соледарі , де створений спелеологічний санаторій. Азовське узбережжя за оздоровчим ефектом — прекрасна рекреаційна зона.
Значним успіхом у роботі природоохороних організацій було створення регіональних ландшафтних парків Клебан-Бик , Донецький кряж , Меотіда , Половецький степ .
Хомутівський степ
Хомутівський степ — відділ Українського державного степового заповідника АН УРСР , розташований на Приазовській низовині ( Новоазовський район Донецької області ) на 1 028 га .
Заснований 1926 , 1961 увійшов до складу Українського державного степового заповідника АН УРСР і став н.-д. базою Інституту Ботаніки АН УРСР ; у ньому є музей (експонати місц. фауни та флори). X. с. -- єдина збережена ділянка різнотравно-типчаково-ковилових степів Приазов'я , в складі рослинности яких домінують ковила Лессінґа , ковила волосиста і типчак . Серед різнотрав'я багато рідкісних рослин: воронець , катран татарський , тюльпан Шренка , калофака волзька та ін. На вапнякових відслоненнях ростуть ендеміки : дріт скитський , льон Черняєва й ін. У X. с. гніздяться хохітва , дрохва , орел степовий , сіра куріпка , є степова гадюка та ін.; реакліматизований бабак , винищений у 20 ст.


|
№ на карті |
Назва території або об'єкта природно-заповідного фонду |
Категорія |
Площа, га |
Рік створення |
|||
|
ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК |
|||||||
|
1 |
Український степовий (Хомутовський степ) |
1028,0 |
1925 |
||||
|
2 |
Український степовий (Крейдяна флора) |
1134,0 |
1988 |
||||
|
3 |
Український степовий (Кам'яні могили) |
304,0 |
1925 |
||||
|
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИРОДНИЙ ПАРК |
|||||||
|
4 |
Святі Гори |
40589,0 |
1997 |
||||
|
РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ |
|||||||
|
5 |
Клебан-Бик |
1874.0 |
20 |
||||
|
6 |
Донецький кряж |
3952.200 |
20 |
||||
|
7 |
Меотида |
13016.900 |
20 |
||||
|
8 |
Половецький степ |
1335.0 |
20 |
||||
|
ЗАКАЗНИКИ |
|||||||
|
9 |
Бердянський |
Лісовий |
413.0 |
1974 |
|||
|
10 |
Роздольненський |
Геологічний |
100.0 |
1974 |
|||
|
11 |
Великоанадольський |
Лісовий |
2543.0 |
1974 |
|||
|
12 |
Білосарайська коса |
Ландшафтний |
616.0 |
1980 |
|||
|
13 |
Приазовський чапельник |
Орнітологічний |
10.0 |
20 |
|||
|
14 |
Єланчанські бакаї |
Орнітологічний |
289.0 |
2002 |
|||
|
15 |
Бакаї Кривої коси |
Орнітологічний |
567.0 |
2002 |
|||
|
16 |
Кохане |
Ботанічний |
37.0 |
1997 |
|||
|
17 |
Колодяжне |
Ботанічний |
30.80 |
1997 |
|||
|
18 |
Казанок |
Ботанічний |
38.0 |
1997 |
|||
|
19 |
Верхньосамарський |
Ботанічний |
168.30 |
1997 |
|||
|
20 |
Ковила біля села Григорівка |
Ботанічний |
100.0 |
1995 |
|||
|
21 |
Палімбія |
Ботанічний |
50.0 |
1995 |
|||
|
22 |
Крейдяна рослинність біля с.Кірове |
Ботанічний |
150.0 |
1995 |
|||
|
23 |
Конвалієва діброва |
Ботанічний |
5.0 |
1995 |
|||
|
24 |
Степ біля села Платонівка |
Ботанічний |
5.0 |
1995 |
|||
|
25 |
Ліс по річці Кринка |
Ландшафтний |
25.0 |
1984 |
|||
|
26 |
Пристенське |
Ботанічний |
250.0 |
1979 |
|||
|
27 |
Нескучненський ліс |
Ландшафтний |
16.0 |
1984 |
|||
|
28 |
Новосілківський |
Ентомологічний |
3.0 |
1982 |
|||
|
29 |
Балка Північна |
Ботанічний |
12.0 |
1991 |
|||
|
30 |
Балка Орлинська |
Ботанічний |
9.0 |
1991 |
|||
|
31 |
Старченківський |
Ентомологічний |
5.0 |
1982 |
|||
|
32 |
Кальчицький |
Ентомологічний |
2.0 |
1982 |
|||
|
33 |
Знаменівська балка |
Ботанічний |
55.0 |
1991 |
|||
|
34 |
Гектова балка |
Ботанічний |
40.0 |
1995 |
|||
|
35 |
Грузька балка |
Ботанічний |
18.0 |
1995 |
|||
|
36 |
Болото Мартиненкове |
Орнітологічний |
20.0 |
1982 |
|||
|
37 |
Ямполівський |
Ландшафтний |
77.0 |
1986 |
|||
|
38 |
Чорний Жеребець |
Загальнозоологічний |
223.0 |
1986 |
|||
|
39 |
Ландиш |
Ботанічний |
43.0 |
1979 |
|||
|
40 |
Підпісочне |
Ландшафтний |
197.0 |
1972 |
|||
|
41 |
Чернецьке |
Ландшафтний |
197.0 |
1972 |
|||
|
42 |
Старомихайлівський |
Ентомологічний |
0.50 |
1982 |
|||
|
43 |
Обушок |
Ботанічний |
58.60 |
1993 |
|||
|
44 |
Круглик |
Ентомологічний |
12.90 |
1993 |
|||
|
45 |
Балка Водяна |
Ботанічний |
5.0 |
1979 |
|||
|
46 |
Урочище Плоске |
Лісовий |
129.0 |
1972 |
|||
|
47 |
Щуча заводь |
Ландшафтний |
27.0 |
20 |
|||
|
48 |
Красногорівський |
Ландшафтний |
15.4300 |
2001 |
|||
|
49 |
Азовська дача |
Лісовий |
1678.0 |
1984 |
|||
|
50 |
Кривокоський лиман |
Орнітологічний |
468.70 |
1988 |
|||
|
51 |
Урочище Софіївське |
Лісовий |
565.0 |
1984 |
|||
|
52 |
Урочище Россоховате |
Лісовий |
100.0 |
1984 |
|||
|
53 |
Бесташ |
Ландшафтний |
435.0 |
1999 |
|||
|
54 |
Артемівські садово-дендрологічні насадження |
Ландшафтний |
2400.0 |
1984 |
|||
|
55 |
Урочище Сосна |
Лісовий |
527.0 |
1984 |
|||
|
56 |
Заплава-1 |
Лісовий |
590.0 |
1984 |
|||
|
57 |
Соснові насадження |
Ландшафтний |
686.0 |
1984 |
|||
|
58 |
Урочище Леонт'єво-Байрацьке |
Лісовий |
1285.0 |
1984 |
|||
|
59 |
Приозерний |
Орнітологічний |
150.0 |
2001 |
|||
|
ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ |
|||||||
|
60 |
Стильське відслонення |
Геологічна |
25.00 |
1975 |
|||
|
61 |
Новокатеринівське відслонення |
Геологічна |
10.00 |
1975 |
|||
|
62 |
Балка Гірка |
Ботанічна |
4.00 |
1975 |
|||
|
63 |
Дружківські закам'янілі дерева |
Геологічна |
1.00 |
1975 |
|||
|
64 |
Маяцька дача |
Ботанічна |
18.00 |
1975 |
|||
|
65 |
Балка Кровецька |
Геологічна |
15.00 |
1975 |
|||
|
66 |
Клебан-Бицьке відслонення |
Геологічна |
60.00 |
1975 |
|||
|
67 |
Урочище Грабове |
Ботанічна |
41.00 |
1975 |
|||
|
68 |
Озеро Сліпне |
Гідрологічна |
30.00 |
1975 |
|||
|
69 |
Озеро Ріпне |
Гідрологічна |
32.00 |
1975 |
|||
|
70 |
Мар'їна гора |
Ботанічна |
30.00 |
1982 |
|||
|
71 |
Риф, оголення вапняків біля с.Покровське |
Геологічна |
0.20 |
1993 |
|||
|
72 |
Рідкодуб'є |
Ботанічна |
4.30 |
1972 |
|||
|
73 |
Відслонення авіловської свити біля с.Скелеве |
Геологічна |
5.00 |
1972 |
|||
|
74 |
Степ Одрадівський |
Ботанічна |
3.90 |
1972 |
|||
|
75 |
Печера Трипільська |
Геологічна |
5.00 |
1995 |
|||
|
76 |
Балка Журавльова |
Геологічна |
2.00 |
1975 |
|||
|
77 |
Дубове насадження |
Комплексна |
5.20 |
1972 |
|||
|
78 |
Чердакли |
Ботанічна |
84.00 |
1993 |
|||
|
79 |
Свердловина 44 |
Гідрологічна |
0.10 |
1978 |
|||
|
80 |
Свердловина 48-ГД |
Гідрологічна |
0.10 |
1978 |
|||
|
81 |
Озеро Чернецьке |
Гідрологічна |
12.240 |
1972 |
|||
|
82 |
Джерела |
Гідрологічна |
0.10 |
1972 |
|||
|
83 |
Джерера в балці Скотовата |
Гідрологічна |
0.010 |
1995 |
|||
|
84 |
Печера |
Геологічна |
0.010 |
1978 |
|||
|
85 |
Крива коса |
Зоологічна |
5.00 |
1978 |
|||
|
86 |
Соснові культури |
Комплексна |
5.00 |
1972 |
|||
|
87 |
Ставок Дзеркальний |
Гідрологічна |
1.50 |
1972 |
|||
|
88 |
Дуб |
Ботанічна |
0.010 |
1972 |
|||
|
89 |
Печера 1 |
Геологічна |
0.50 |
1984 |
|||
|
90 |
Печера 2 |
Геологічна |
0.50 |
1984 |
|||