Шевченкове слово – із пісні народу,
Бо дуже любив він співати пісень.
Тож пісня народна сумна і весела
Нехай прозвучить у святковий цей день!
Існує давня традиція – 9 березня відзначати День народження великого поета, письменника, художника – великого Кобзаря українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
Історія його життя становить частину історії нашої Батьківщини, бо його портрети – в кожній хаті, його Кобзар лежить на столі поруч з хлібом, а його пісні вишиті на рушниках.
Українська пісня! З давніх-давен пісня виражала радість і смуток, сподівання і мрії про майбутнє. Народна пісня – дорогоцінне надбання народу, нев`януча краса його духовності. Хто не був зачарований нею? Розповідають, що якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину, одягнену у вишиту сорочку, а руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові – вінок з калини.
– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.
– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, вороги знущаються з люду.
– Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? – Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її: “Є у мене неоцінений дар, який прославить тебе на цілий світ. Це – пісня”. Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому із ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Саме 9 березня, в день народження Т.Г.Шевченка, «українська пісня” призначила побачення студентам Костянтинівського медичного училища з молодими і талановитими вихованцями школи мистецтв: вокальним ансамблем “Задоринки”, викладачі О.Костоглод та А.Бережна, Катериною та Дариною Пасічними, викладач В. А. Гнап, О.Сизченко, викладач В.Цуканова, Є.Околовським, викладач О.Соловйов та ведучими вечора фахівцями ЦМПБ ім.М.Горького бібліотекарями 1категорії Л.М.Марічевою та С.О.Тютюник.
Бібліотекар 1 категорії з масової роботи ЦМПБ ім. М. Горького Л.М.Марічева.