До Вашої уваги   листок-персоналій    із серії : 
« Письменники ювіляри».  
    Великі українці — це ті, хто від щирого серця використовують Богом дані їм таланти для розвитку, зміни світу Так можно сказати і про письменницю,   про яку , нажаль,   дуже мало знають-Лесю Верховинку (Ярославу Лагодинську-Кучковську)
    Маємо надію, що підібраний нами матеріал буде корисний для школярів, студентів та вчителів, які вивчають та викладають українську літературу.
Ми завжди в вами: Довідково - інформаційний сектор.

       Лагодинська Ярослава ( Леся Верховинка ) народилась  3 квітня 1903 року в селі  Делятин Надвірнянського р-ну -  померла 21 лютого 1936 року. – письменниця і поетеса. Автор п’єс „Іменини Влодка” , „Стріча в лісі”, оповідання „Дівчинка з лялькою” , „Казка минулих літ” , „Пробудження” , літературних праць „Жінка в творах Франка” , „З нового Відня”.
    ...Заїжджий рід Лагодинських прожив на Івано-Франківщині кілька десятиліть, а славу залишив по собі на довгі роки.
       На межі ХІХ і ХХ ст. у Делятині оселилося молоде подружжя Лагодинських з Тернопілля. Микола Лагодинський приїхав працювати в гори адвокатом після закінчення юридичного факультету Львівського університету. Згодом став доктором права, діяльним членом Української радикальної партії, відомим громадсько-політичним діячем на Галичині, якого двічі обирали послом до австрійського парламенту. У нього проходили адвокатську практику Марко Черемшина і Михайло Козоріс.
    У будинку, де тепер розміщено літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, в сім’ї Лагодинських народилися дочки Галина і Ярослава, які пізніше стали відомими в музичному та літературному світі.
Галина — дружина відомого музикознавця О. Залеського — викладала музику. Останні роки життя жила в США, де 1960-го року видрукувала патріотичну повість «До сонця — до волі».     Молодша — Ярослава, якій було відміряно всього 33 роки життя, студіювала медицину у Віденському університеті. Саме їй судилося ввійти в літературний храм з лагідним поетичним іменням Леся Верховинка. Так вона підписуваласвої вірші, оповідання і п’єси, які друкувала у 1920-х роках у львівських часописах. У прозових творах «Невістка», «На полонині», «Їх доля», «Пробудження», «Старе лихо», «Вечорниці» письменниця оживила картини реального буття людей з їхньою колоритною говіркою.     У творчості Лесі Верховинки різнобарвно змальовано життя гуцулів, відтворено сцени січового стрілецтва. Померла і похована в рідному Делятині.
    Нині сюди, в родинне гніздо своєї матері, навідується з далекої Америки єдина донька Лесі Верховинки — Оксана Роздольська, котра малолітньою ще в 1930-х роках залишилася тут круглою сиротою. Навідується, щоб переступити поріг рідної домівки, засвітити свічку на могилі свого дідуся, бабусі й матері.
   
Онлайн читання:

http://www.dua.com.ua/2009/033/arch/17.shtml

http://www.carpathians.eu/statti/stattja/article/46-rokiv-meni-snilisja-ridni-karpati.html
http://volya.if.ua/2012/11/dumky-z-nahody-vidkryttya-krajeznavchoho-muzeyu-u-delyatyni/
http://lib.if.ua/prof/?p=44

Шановні користувачі! Використовуйте інформаційні ресурси нашої бібліотеки.
Інтернет-центр  працює на Вас. Звертайтесь до сайту нашої бібліотеки:
http://konstlib.net


Листок -персоналій   підготувала провідний бібліограф довідково-інформаційного  сектору  Шпакова Н. М.