Місцевий поет Муравенко-Шеїн Ніна Григорівна свій вірш "Пам'яті брата Івана" присвятила пам’яті захисників війни, які загинули безвісти в 1941-1945 рр.
Пам’яті брата Івана!
Спасибі брате Іван!
За те, що Мир ти здобував!
А де голову свою положив?
До цього часу ніхто не взнав.
Ніхто не знає де лежиш,
Хоч пролито багато сліз.
Рідна мати оплакувала,
Але на повернення надію мала.
Старенька перед іконою молилась,
Та Бога все благала:
«Боже! Сина поверни!
Не на сльози ж я народила!».
Не дождалась мати сина,
Померла, очі закрила,
Але в спадок за сина Івана,
Незабутню пам'ять залишила.
Що Мир дістався нам,
Через великі людські втрати,
Шановні діти, внуки!
Захисників Вітчизни треба пам’ятати.
Після війни ми жили,
З вдячністю чесно працювали,
Кожного воїна – Івана пам’ятали,
Та здобутків великих досягали.
Не було бідних і багатих,
Була гостинна кожна хата,
Хлібом-сіллю пригощали
І добрим словом привітали.
Бо у війні всі нації
Братами і сестрами стали,
Батьківщину від ворога захищали,
На якій би мові не розмовляли.
Дорогі діти, внуки!
Єднаймося в одну родину!
Нам нічого розділяти,
Бо Земля – як Рідна Мати!
Ми не хочемо смертей і крові,
Ми проти різниці у мові!
Бережімо Мир на Землі!
Бо кожна мова скаже:
«Війні – ні! Ні! Ні!...
Нехай же Сонце над Україною сяє!
А щаслива Зірка не покидає!
Хай же Мир в народі міцніє!
Дружба! Як повітря потрібна!!!
17.12.2012 Муравенко-Шеїн Ніна Григорівна