Центральна міська публічна бібліотека ім. М. Горького
Довідково - інформаційний сектор

125 років від дня народження Остапа Вишні (1889-1956),українського письменника-сатирика

Пам'ятка  

    До Вашої уваги пам’ятка    із серії :   « Письменники ювіляри».    В листопаді 2014 року культурна спільнота України широко відзначає 125-річний ювілей видатного українського сатирика, письменника – гумориста Остапа Вишні ( псевдонім Павла Михайловича Губенка.)
  Сподіваємося, що запропоновані матеріли допоможуть Вам дізнатися більше про Остапа Вишню – найкращого українського пересмішника, гумориста, письменника-сатирика, людини веселої вдачі, чія постать стала яскравим  втіленням сміхотливої душі українського народу.
    Маємо надію, що підібраний нами матеріал буде корисний для школярів, студентів та вчителів, які вивчають та викладають українську літературу.

         «Усе життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!» – записав якось Остап Вишня в щоденнику. За кількістю друкованих книжок Вишня посідав в Україні друге місце після Шевченка.   
          Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 лис­топада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім’ї.
Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Києві, у військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907 р.) працював фельдшером — спочатку в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно- Західних залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, старанно «налягав» на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київ­ського університету; однак скоро залишив навчання й присвятив себе журналістській і літературній праці.
1919 р.П. Губенко, як і чимало ентузіастів відродження на­ціональної культури, потрапляє до Кам’янця-Подільського, вес­ною 1920 р. повертається до Києва. Восени його заарештовують. Утім, не виявивши «компромату» в діях П. Губенка ні за гетьман­щини, ні за петлюрівщини, його випускають із в’язниці у квітні наступного року.
П. Губенко стає працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК» (редагував її В. Блакитний), а кількома місяцями піз­ніше — і відповідальним секретарем «Селянської правди» (редагу­вав С. Пилипенко), на сторінках якої 22 липня 1921 р. під фейле­тоном «Чудака, їй-богу!» увперше з’явився підпис «Остап Вишня».    Слово гумориста користувалося дедалі більшою популяр­ністю. Виходять одна за одною й збірки усмішок письменника: «Діли небесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп’яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот пло­дився», «Лицем до села», «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930); двома виданнями (1928 і 1930) побачило світ зібрання «Усмішок» у чоти­рьох томах тощо.
26 грудня 1933 р. Остапа Вишню було заарештовано; 23 лютого 1934 р. судова «трійка» визначила міру покарання — розстріл, а 3 березня рішенням колегії ОДПУ його замінили десятирічним ув’язненням. Письменник відбував ці строки в Ухті, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта — був на різних роботах, якийсь час працював фельдшером, плановиком у таборі, у редакції багато­тиражки Ухтпечтабору «Северный горняк». У своїй «захалявній» книжечці гуморист із гіркотою писав: «Сиджу я й працюю в редак­ції «Сев [ерный] гор [няк]». Переписую лагкорівські замітки — готую їх до друку».1934 р. видатний гуморист був незаконно репресований і зміг повернутися до літературної праці лише в 1944 р. Першим твором, що знаменував повернення письменника, стала «Зенітка», опублі­кована в газеті «Радянська Україна» 26 лютого 1944 р.,— вона обійшла всі фронти, часто читалася по радіо, викликаючи теплу усмішку в бійців і трудівників тилу та додаючи їм віри в близьку перемогу над ворогом.Після Великої Вітчизняної війни Остап Вишня — член ред­колегії журналу «Перець» і один із найактивніших його співро­бітників, член правління Спілки письменників України, інших громадських організацій республіки, учасник численних зустрі­чей із читачами.
До останніх днів життя (помер Остап Вишня 28 вересня 1956 р.) він віддавав талант і натхнення своїм читачам.

Радимо прочитати з нашого фонду :

Вишня, Остап. Вибране [Текст] / Остап,  Вишня ; Передмова С.Олійника; Худож. Р.О.Волинський. - К.: Дніпро, 1985. - 302 с.
Вишня, Остап. Вишневі усмішки [Текст] / Остап, Вишня Усмішки, фейлетони, нариси .Для середнього та старшого віку.-Одеса.:маяк:1989.-244 с.
Вишня, Остап. Вот так я пишу.: Рассказіі. фейлетоні, юморески [Текст] /Остап,Вишня      .-М:Правда,1984.-256 с.
Вишня, Остап. Мисливські усмішки [Текст] / Остап, Вишня Харків.:Фоліо, 2008.-255 с.(Укр.літ)
Вишня, Остап. Творча спадщина. Біографія письменника. Стислий аналіз творів. Аналіз Текстів. Матеріали для уроків. [Текст] / Остап,  Вишня .-Харікв.:Ранок , 2001.-80 с.
Вишня, Остап Фейлетони; Гуморески; Усмішки; Щоденникові записи [Текст] / Остап, Вишня ; Упоряд. і приміт. І.В.Зуба; Вступ. ст. І.В.Зуба; Худож. В.М.Дозорець. - К.: Наукова думка, 1984. - 560 с.

Шановні користувачі! Використовуйте інформаційні ресурси нашої бібліотеки.

 
Інтернет-центр та Пункт вільного доступу до Інтернет  працює на Вас. Звертайтесь до сайту нашої бібліотеки:  http://konstlib.net
Пам`ятку   підготувала провідний бібліограф довідково-інформаційного  сектору  Шпакова Н. М.