Березневий ювіляр і герой нинішньої зустрічі в кіноклубі «Відмінне кіно» - Андрій Миронов.

Ось він на екрані: дотепний, елегантний, чарівний, з копицею пшеничного волосся, з очима кольору «адріатичної сині».

Що нового можна сказати про людину, все життя якої, як на долоні. Народився в сім'ї знаменитих артистів, провів безтурботні дитинство і юність. З першої спроби вступив до театрального училища. Став провідним актором Театру сатири. Був по-максимуму затребуваний в кіно. Співав, танцював, виступав із сольними концертами, збираючи аншлаги. Здавалося б, улюбленець долі, щасливчик. Але все не зовсім  так. Лише дуже близькі люди знали, що стоїть за легкістю і витонченістю кумира. Виснажливі репетиції, постійні заняття спортом, проблеми зі здоров'ям, вічні дієти і знову репетиції - ось з чого складалася його повсякденне життя. Тільки завдяки величезній волі і титанічній праці незграбний, зовсім не музикальний хлопчик перетворився на актора зі стійким амплуа героя-коханця.

 Він пішов рано. Помер на очах всього залу. Як вмирали колись гладіатори, на смерть яких приходили подивитися глядачі. Напевно, в його смерті було щось символічне. Так, не розлучаючись з улюбленою справою, завершують дні ті, кого бог зазначає своєю печаткою - обранці.

За інформацією про Андрія Миронова, представленої бібліотекарем, пішов документальний фільм «Я блисну непроханою сльозою». І глядачі знову прожили з актором його життя - яскраве і непросте.

 Вінцем зустрічі став музичний фільм за участю Андрія Миронова «Небесні ластівки». Атмосфера легкості і щастя, яка панує у фільмі, перемістилася в зал. Ну а образи Селестена і Флорідора, створені Андрієм Мироновим, такі різні, несхожі, витончені і дуже чарівні, однозначно підкорили всіх присутніх. Тому під час його гри не раз хотілося вигукнути: «Браво, Артист!»