Чарівний світ дитинства… Скільки б не виповнилося років, але все рівно з солодким щемом в душі згадуємо його барвисті сторінки. Але не кожен з нас має сімейний затишок, прихисток душі, люблячих і відповідальних батьків. Документальний фільм «Ліза, ходи додому» (Литва, Естонія) режисери Оксани Бурої – це розповідь про те, що маленька Ліза постійно кудись тікає. « Її життя похмуре й жорстоке, тому вона шукає прихистку в природи, де в неї свій світ – там панують ігри, музика й магія. В дівчинки настільки багата уява, що вона примудряється переживати нескінченні запої батьків. Найбільш приголомшливим у цьому фільмі є те, що він дозволяє усвідомити жах ситуації, але не піддатися темряві гнітючих подій на екрані» - так сказано в анонсі до фільму.

Дівчинка вірить, що врешті-решт здійсниться її найбільше бажання, треба лиш піднятися на найвищу гору… А про що те бажання можна дізнатися, переглянувши фільм.

  Про своє бачення  сімейних цінностей, про  досвід спілкування з батьками, про різні шляхи виходу зі складних життєвих ситуацій дискутували сьогодні ми на засіданні Кіноклубу медіапросвіти з прав людини Docudays UA при нашій бібліотеці в приміщенні Костянтинівського будівельного ліцею. Звичайно хотілося б, щоб діти ніколи не повторювали помилки своїх батьків, але все рівно вони будуть керуватися своїм життєвим досвідом. Дуже хотілося б, щоб він був би  направлений тільки на самовдосконалення та розвиток гармонічної особистості.