Когда уходят «по-английски»,

Не торопясь, без суеты,

Оставив не допитым виски

И меч дамоклов пустоты.

В.М.Неклець

   Поетами не стають - поетами народжуються. Саме так можно сказати про костянтинівського поета Володимира Максимовича Неклеця, який пішов від нас у вічність в спекотний липневий день.

Довгий час Володимир Максимович спочатку відвідував літературне об'єднання «Співдружність» під керівництвом Турчиної Світлани Федорівни, яке довгий час працювало в нашій бібліотеці, пізніше - «Дзеркало» під керівництвом Штанько Надії Львівни. В цілому - більше десяти років. Брав активну участь у всіх заходах: зустрічах з читачами, учнями в школах, бібліотеках, таборах відпочинку, фестивалях місцевих і далеких. Був членом Національної спілки журналістів України, друкувався в місцевих ЗМІ. Його вірші увійшли в чотири поетичні збірки виданих «Дзеркалом», в два - «Співдружністю», а також в збірники регіональної поезії, видані Покровським ЛІТО під егідою Конгресу літераторів України «Зоряна криниця», «В обличчя мені грянула війна», «Нас час разом збирає», «І біль, яка з роками не пройде», «Дякую, мамо, тобі за життя».  Його встигли полюбити за межами нашого міста і краю. 

   Своє перше засідання,  вечір-пам’яті «Когда уходять по-английски…», після літніх канікул члени літературного об’єднання «Дзеркало» сумісно з провідними бібліотекарями ЦМПБ Тютюнік С.О. та Костильовою Л.М. вирішили присвятити памяті друга, соратника по перу і просто доброї, порядної та інтелігентної людини – В.М.Неклеця. 

Кожним рядком своїх правдивих, чесних, гірких і ніжних віршів, кожним словом він залишиться з нами.

«Скажу, вам одно не тая,