26 квітня 1986 року. Тепла весняна ніч, коли раптом зеленим туманом проступають на деревах листочки. Ніщо не сповіщало біди. І несподівано цю найтихішу і, як зараз здається, найтемнішу ніч о першій годині двадцять три хвилини сорок секунд розірвало велетенське полум’я над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції.
     І став цей день в пам’яті українського народу днем Чорнобильського лиха, болю, суму, перестороги. І забути це, викреслити із нашої пам’яті – неможливо. В переддень 26 квітня зібралися учні 8-9-х класів ЗОШ № 5 , щоб хвилиною мовчання при запалених свічках вшанувати пам’ять загиблих молодих пожежників, що ціною свого життя перекрили дорогу атомному смерчу. Проникливі слова віршів запали в душі підлітків, знайшли відгук в їх серцях. 
     Тема непоказного героїзму, вірності клятві звучала під час заходу, що провели співробітники ЦМДБ ім.. О.Кошового у Терцентрі соціальної допомоги людям похилого віку. Цей захід, зроблений у вигляді репортажу , неначе переніс слухачів в квітневу ніч 1986-го. Вибірки з документів, спогади очевидців відтворили перед слухачами ті перші декілька годин атомного лиха.
     Чорнобильська катастрофа належить до тих подій глобального масштабу, які не належать забуттю, бо завжди будуть служити прикладом самопожертви і перестороги для майбутніх поколінь.