29 вересня 1845 року народився Іван Карпенко-Карий (Тобілевич), український драматург, прозаїк, актор, режисер, один з корифеїв українського побутового театру. Від 1859 служив дрібним чиновником. 1863 заснував аматорський гурток, до якого приєднався М. Кропивницький. 1869 одружився з Н. Тарковською. 1871 неподалік м. Кіровограду на землі, що дісталася в спадок, побудував садибу (після смерті дружини 1881 назвав Надеждівкою – нині це історико-культурний заповідник "Хутір Надія"). Ставши членом Товариства з поширення ремесел і грамотності (нелегальний українофільський гурток), пропагував революційно-визвольні ідеї, розповсюджував заборонену літературу. Восени 1883 за політичну неблагонадійність звільнений зі служби та висланий на 3 роки до м. Новочеркаськ під гласний нагляд поліції. Від 1888 – актор трупи свого брата М. К. Садовського. 1890 разом зі своїм молодшим братом П. Саксаганським створив "Товариство російсько-малоросійських артистів". Під керівництвом його брата товариство стало найкращим українським театральним колективом, що плідно розвивав традиції української сцени. На базі цього товариства виникла об'єднана трупа корифеїв українського театру "Малоросійська трупа", а згодом – "Товариство малоросійських артистів під керівництвом П. Саксаганського за участю Івана Карпенка-Карого". Літературну діяльність почав у середині 1870-х як критик, фейлетоніст, публіцист. У драматургії виступив на початку 1880-х. Написав 18 оригінальних п'єс і переробив 3 п'єси інших авторів. З нагоди 100-річчя від дня народження Карпенка-Карого 1945 його ім'я присвоєно Київському інституту театральних мистецтв.