Поетичний флешмоб проти коронавірусної пандемії продовжує наступний автор Анатолій Сущев, член літературного об’єднання «Дзеркало» при Костянтинівський ЦМПБ. Знайомтесь з новим твором поета "Карантинна ніч".
Карантинна ніч
У ліжку я, а думи біля мене.
Є наймолодші, але є й старі.
Між ними я, неначе, полонений
У цій іще не приспаній порі.
Не хочу їх, та ж туляться щільніше,
Немов думками їм я є якась рідня.
Як би ж веселі, щоби душу тішить,
Бо мозок мій зажурюють ще з дня.
А тут ще вірус дошкуляє – «ковід».
Ніяк з нього «корона» не впаде.
Страшного гостя були не готові
Приймать в обійми по світу ніде.
Тож я живу, як всі, на карантині.
В більш-менш тривозі. В цей час за вікном
Весна іде, її ніщо не спинить,
Ніякий вірус, з хоч яким би злом…
Видніється… Ніч думи не приспала.
Одно гризуть незнано й скільки діб.
Їх скинув з пересердя, бо дістали –
Геть капосні, бо треба йти по хліб!
Травневий ранок вмить підняв мій настрій,
Бо щезло з голови усе сумне.
Вгариздиться з усякої напасті,
Як буде на столі все їстівне.
Як люди подобрішають в стосунках,
Збагнувши, що не вічні ці часи.
Тоді й життя заграє в візерунках,
Набувши небувалої краси.
І «ковід» цей здолається найскорше,
Як це було у Другій світовій,
Коли рік сорок п’ятий переможний
Спинив надовго смерті буревий!
А.А. Сущев