Мама народила його на Різдво, 7 січня 1938 року на Вінниччині. Червоний терор нагнав такого страху на людей, що мама вказала датою народження сина 6 січня. Він міг стати класиком совєцькоі  літератури, співцем комуністичного раю, розмінявши талант на примітивні оди кривавому тоталітарному режиму, прожите сите, спокійне життя. Але це Василь Стус і тому - це не про нього. Поет, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Він обрав життя по совісті й тому совєцька машина його вбила. А «жити по совісті» в будь-яку епоху - це виклик суспільству. Пам’ятаймо! 

Ще видиться: чужий далекий край

і серед степу, де горить калина —

могила. Там ридає Україна

над головою сина: прощавай.

I плачуть там, видушуючи з себе

сльозу навмисну, двоє ворогів,

радіючи, що син той не любив

ні України, ні землі, ні неба.

I всує хилиться висока тінь

чужого болю. Пустинь України

безмежнішає в цьому голосінні,

аж перемерзла луниться глибінь

опівнічна.