Напевно, більш проникливо і поетично, ніж Іван Костиря, ще ніхто не освідчувався в любові до донецького краю. І мало хто так беззастережно вірив у Донбас. Зі свого вже далекого минулого, ніби передбачаючи непрості сучасні нам події, - він залишив повні оптимізму та віри в вітчу землю та її людей слова: «Великий Донбас, сторона рідна, отчий край! Не поменшало любові до тебе ні в славі, ні в прикростях твоїх, ні в сьогоднішніх пошуках виходу з нелегкого стану, що часом здається тупиковим. Любові і віри в те, що ти випрямишся, повстанеш з-під лихоліття, що обвалилося на тебе».