Всесвітній день екологічної освіти: історія заснування
Відзначення Всесвітнього дня екологічної освіти 26 січня та в деякі інші дні започаткували міжнародні організації. Водночас Всесвітній конгрес з екологічної освіти присвятив святкуванню цього дня 14 жовтня, про що ми вже писали раніше. Як офіційне свято, Всесвітній день екологічної освіти (The World's Environmental Education Day) бере свій початок у червні 1972 року з конференції ООН з питань довкілля людини, під час якої ухвалили Декларацію, у якій зазначено про потребу розроблення критеріїв і загальних принципів щодо збереження та поліпшення якості довкілля. Тоді ж у Стокгольмі (Швейцарія) День екоосвіти було вперше відзначено. Наступним кроком у сприянні відзначення цього дня став Міжнародний семінар просвітницької діяльності з питань навколишнього середовища (1975 рік), під час якого ухвалили Белградську хартію екологічної освіти та проголосили 26 січня Всесвітнім днем екологічної освіти. Відтоді щороку 26 січня цей день відзначають на міжнародному рівні. 14 жовтня 1977 року в Тбілісі (столиця Грузії) відкрилася Міжурядова конференція Організації Об'єднаних Націй з екологічної освіти, організована ЮНЕСКО та ЮНЕП, що завершилася 26 жовтня заявою, яка має велике значення і до сьогодні. ЮНЕСКО та ЮНЕП створили три головні декларації, які становлять напрями екологічної освіти: Стокгольмська декларація (1971 р.), Белградська хартія (1975 р.), Тбіліська декларація (1977 р.). Ще одну конференцію ООН провели 1992 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
На конференції вперше обговорили концепцію сталого розвитку, а в декларації перерахували 26 принципів збереження навколишнього середовища, якими керуються й нині. Тоді було наголошено на величезному значенні екологічної освіти в реалізації стратегії виживання та сталого розвитку людства. Водночас на конференції ООН в Ріо заснували Міжнародний день екологічних знань, який у багатьох країнах світу щорічно відзначають 15 квітня. В Україні цей день почали відзначати з 1996 року за ініціативи громадських природоохоронних організацій.
Місія Дня екологічної освіти Мета свята — акцентувати на важливості екоосвіти як наукової дисципліни, яка приділяє особливу увагу соціальному аспекту екологічних проблем і фокусується на формуванні обізнаності, знань, навичок і мотивації, які потрібні для розв'язання екологічних проблем та їх запобіганню. Найголовнішими завданнями екологічної освіти є: виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності й універсальності; відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах із довкіллям, виховання любові до рідної природи; подолання споживацького ставлення до природи; розвиток особистої відповідальності за стан довкілля; розвиток умінь ухвалювати рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження. Компонентами екосвіти є екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика й екологічна культура.
У грудні 2021 року до міністерства надійшло 424 звернення від українців із питань захисту навколишнього природного середовища. Топ екологічних проблем, які турбували громадян України останнім часом, представили таким списком: використання пластикових пакетів; вирубування дерев у лісових масивах; незаконна реалізація ялинок; стихійні сміттєзвалища; забруднення атмосферного повітря; жорстоке поводження з тваринами; збереження Куяльницького лиману; реорганізація лісових господарств; робота регіональних структур Держекоінспекції. Також українці надіслали пропозиції щодо: дослідження та збереження Світового океану; повної відмови в Україні від пластикових пакетів та одноразової тари; впровадження нових технологій для припинення забруднення навколишнього середовища тощо.
На конференції вперше обговорили концепцію сталого розвитку, а в декларації перерахували 26 принципів збереження навколишнього середовища, якими керуються й нині. Тоді було наголошено на величезному значенні екологічної освіти в реалізації стратегії виживання та сталого розвитку людства. Водночас на конференції ООН в Ріо заснували Міжнародний день екологічних знань, який у багатьох країнах світу щорічно відзначають 15 квітня. В Україні цей день почали відзначати з 1996 року за ініціативи громадських природоохоронних організацій.
Місія Дня екологічної освіти Мета свята — акцентувати на важливості екоосвіти як наукової дисципліни, яка приділяє особливу увагу соціальному аспекту екологічних проблем і фокусується на формуванні обізнаності, знань, навичок і мотивації, які потрібні для розв'язання екологічних проблем та їх запобіганню. Найголовнішими завданнями екологічної освіти є: виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності й універсальності; відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах із довкіллям, виховання любові до рідної природи; подолання споживацького ставлення до природи; розвиток особистої відповідальності за стан довкілля; розвиток умінь ухвалювати рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження. Компонентами екосвіти є екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика й екологічна культура.
У грудні 2021 року до міністерства надійшло 424 звернення від українців із питань захисту навколишнього природного середовища. Топ екологічних проблем, які турбували громадян України останнім часом, представили таким списком: використання пластикових пакетів; вирубування дерев у лісових масивах; незаконна реалізація ялинок; стихійні сміттєзвалища; забруднення атмосферного повітря; жорстоке поводження з тваринами; збереження Куяльницького лиману; реорганізація лісових господарств; робота регіональних структур Держекоінспекції. Також українці надіслали пропозиції щодо: дослідження та збереження Світового океану; повної відмови в Україні від пластикових пакетів та одноразової тари; впровадження нових технологій для припинення забруднення навколишнього середовища тощо.