**Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героя-Костянтинівця Олексія Григоровича Корсуна.
***Олексій народився 22 вересня 1973 року у невеликому містечку Білозерське Добропільського району Донецької області. Родина багато разів переїздила, поки оселилася у селищі Марковому на той час Костянтинівського району. Олексій навчався у місцевій школі. Був розумним, кмітливим і непосидючим, як і його однолітки. Цікавився спортом, велосипедами, а пізніше захопився автомототехнікою.
***Після школи вступив до Костянтинівського професійно-технічного училища №113. Згодом переїхав до Костянтинівки, і оселився у місті назавжди. Закінчив училище у 1992 році, отримавши спеціальність автослюсаря.
***У лютому 1992 року був призваний на строкову службу. Став до лав Державної прикордонної служби України, служив курсантом-контролером, пізніше стрільцем на окремому контрольно-пропускному пункті «Чорномор’я».
***Звільнився з армії. Робота. Цивільне мирне життя. Одружився. Невдовзі став батьком, у Олексія підростав син. Але життя склалося так, що Олексій з дружиною вирішили жити окремо.
***З початком збройної агресії рф проти України Олексій не міг залишатися осторонь і у 2016 році став до лав Сухопутних військ Збройних Сил України за контрактом. Пройшов навчання і доєднався до 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», служив механіком-водієм, пізніше навідником самохідної артилерійської установки.
***У 2018-2019 роках бив окупантів у складі 92-ї окремої штурмової бригади, вдало спрямовуючи постріли САУ.
***Наприкінці жовтня 2019 року став до лав 55-ї Окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» Артилерійських військ ЗСУ на посаду номера обслуги самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону в/ч А1978. Самовіддано боронив Україну і брав участь у важких боях на Авдіївському напрямку - за Мар’їнку, Вугледар, Красногорівку.
***У 2020 році у Костянтинівці зустрів свою кохану Наталію. Вони стали один для одного надією, підтримкою й опорою. Невдовзі створили родину. «Добрий, чуйний, з щедрою душею романтика, він закохав мене у себе», - так згадує Олексія дружина, - «Люблячий і турботливий батько, Олексій став батьком і для мого сина! Я вдячна Богу, що звів мене з чоловіком і подарував нам, попри війну, три щасливих роки сімейного життя».
***6 листопада 2022 року старший солдат Олексій Корсун був відзначений почесним нагрудним знаком «Сталевий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Залужного за вправне виконання бойових завдань під час проведення об’єднаних, антитерористичних операцій, а також операцій з підтримання миру та безпеки.
***Загинув Олексій 25 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Комишівки Покровського району. Йому навіки 50.
***Ім’я Олексія Корсуна навіки вписане в історію Костянтинівської громади.
Світла пам’ять герою! Героям Слава!
