У серпні 2024 року виповнюється десять років відтоді, як Україну приголомшила Іловайська трагедія – один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під Іловайськом.

   Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам'ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.

  Від 2014 року уособленням захисників України стали Герої Небесної Сотні, вірні присязі військові з анексованого Кримського півострова, учасники Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на Сході України. Українські воїни та добровольці зруйнували міф про непереможність російської армії. Звитяга українського вояцтва під час російсько-української війни дала країні нових героїв — чоловіків та жінок української армії і силових структур, що воюють на Сході.

  Спланована збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних Сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова. Незаконна окупація АР Крим та м. Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазідержави «Новоросія». Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані РФ НЗФ окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.

   У результаті збройної агресії Росії проти України загинули більше 9900 осіб, близько 23450 було поранено (за даними ООН). Близько 1 млн. 584 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи.

   На окупованих територіях панує страх та терор, окупаційна влада діє репресивними методами і залякуваннями, системно і масово порушує права людини і свободи. Економіка Донбасу повністю зруйнована.

   Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів, а також добровольчих підрозділів.

  2 липня 2020 року, під час Форуму безпекового співробітництва ОБСЄ, начальник Головного управління міжнародного співробітництва і верифікації ЗСУ генерал-лейтенант Леонід Голопатюк повідомив, скільки українських військовослужбовців уже загинули на Донбасі внаслідок збройного конфлікту, розв’язаного Росією:

   "Захищаючи свою незалежність і територіальну цілісність у протистоянні російській агресії, моя країна змушена платити жахливу ціну. Внаслідок збройного конфлікту, розв’язаного Росією, вже загинуло 3094 та поранено майже 12 тисяч захисників України”. 

Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Дієвої Армії Української Народної Республіки та

Галицької Армії Західноукраїнської Народної Республіки, воїни Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, воїни Української Повстанської Армії протягом століть мужньо билися із ворогами України у тисячах битв та боїв, здобували героїчні перемоги і віддавали свої життя за українську землю.

Український народ завжди з шаною ставився до своїх героїв і мав свою традицію їх поховання і вшанування їхньої пам'яті. На великих просторах України в кожному регіоні були свої особливості поховань і проведення тризни, створювалися свої звичаї вшанування загиблих захисників українського народу та країни.

Вперше на державному рівні темою вшанування пам’яті полеглих захисників України почали опікуватись урядові установи Української Народної Республіки. Всі спроби закласти підвалини такої політики на українських землях (1917 – 1920), наприклад, спорудити на честь Героїв Крут окремий монумент у Києві, зазнавали невдачі. Через постійну загрозу самому існуванню незалежної України, до питання обліку поховань українських воїнів та до увічнення їхніх подвигів повернулись лише після 1920 року – на західних українських землях та в еміграції.

Так, у 1920 році, стараннями генерала Марка Безручка та групи українських старшин у Варшаві було засновано Українське військово-історичне товариство (УВіТ), що розпочало збір матеріалів з історії Визвольних змагань. Міністерство сповідань та особисто Іван Огієнко розробили проєкт «Синодика Славних Лицарів Українських» – спеціальних пом’яників для українських православних парафій на Західній Україні та в еміграції, в яких були записані короткі відомості про полеглих козаків та старшин Армії УНР.

Протягом 1920-х років на сторінках українських видань регулярно з’являлися публікації на тему збереження українських військових цвинтарів та окремих могил, в яких, зокрема, наголошувалося про необхідність встановлення більш довговічних надгробних пам’ятників на могилах героїв, а також меморіальних табличок на надгробних хрестах. У 1921 році львівська друкарня «Діло» видала брошуру сотника Армії УНР Михайла Обідного «В обороні могил полеглих лицарів». Брошура стала першою серйозною працею на тему увічнення пам’яті полеглих українських героїв.

Полтавець Михайло Обідний вперше запропонував запровадити єдиний день вшанування полеглих захисників України – 22 травня («на Святого Миколая»). Ця пропозиція прозвучала ще задовго до появи Свята Героїв. Цей день він запропонував назвати «Днем полеглих».

У березні 1927 року у Львові виникає Українське товариство охорони воєнних могил (ТОВМ), яке діяло протягом міжвоєнного періоду (1927-1939 рр.) на території всієї Галичини та навіть за її межами.

Діяльність Українського військово-історичного товариства, Товариства охорони воєнних могил, праця сотника Армії УНР Михайла Обідного є не лише прикладом для роботи сучасних державних інституцій, – їх доробок став фундаментом для формування державної політики у сфері увічнення пам’яті та героїзації загиблих захисників України.

Історія циклічна, і боротьба з колоніальною державою вже тягнеться віками. Орша, Конотоп, Крути, Вапнярка, Гурби, Савур-Могила, Донецький аеропорт, Дебальцево – у цих та сотнях інших боїв українське вояцтво самовіддано, не шкодуючи себе та знищуючи ворогів, боронило Україну від одного і того ж агресора. Спливають століття, але ворог України – той самий: Московія, Російська імперія, Радянська Росія, Російська Федерація.

Окремою сторінкою цієї споконвічної боротьби та незламності стали бої із російським агресором наприкінці літа 2014 року. Їх трагічним та героїчним символом, але водночас і прикладом нездоланності воїнського духу українців став Іловайськ, де українські воїни – військовослужбовці та добровольці – опинилися сам на сам із підступним та нещадним ворогом. Саме там, у полях соняхів, знову проявився генетичний код української нації – нації героїв. Під пекучим сонцем, з Україною в серці, згадавши звитягу пращурів, українці з гаслом «Свобода або смерть!» билися до останнього, гинули, але перемагали ворога своєю стійкістю і непохитністю, навіть коли потрапляли в полон.

Станом на 25 серпня 2014 року російські регулярні війська, сепаратистські та іноземні добровольчі терористичні формування здійснили стратегічне оточення українських військ, які знаходились у цьому районі (батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б»). Українське командування розраховувало деблокувати оточені війська за допомогою наявних і досить численних резервів. Але частини, призначені для деблокування, складалися переважно з нещодавно мобілізованих людей, які не мали уявлення про бойові умови, в які потраплять, і були психологічно не готові до них.

Очільник Російської Федерації , граючи роль миротворця, 27 серпня 2014 року пообіцяв відкрити для українських підрозділів гуманітарний («зелений») коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.

За офіційними даними, під час Іловайської операції (7-29 серпня 2014 року) і подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинуло, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 128 потрапили в полон, 42 вважаються зниклими безвісти.

Загибель або поранення українських військовослужбовців та добровольців викликають у нас біль і справедливу ненависть до окупанта. Але навіть в праведному гніві маємо єднатися в прагненні до перемоги над ворогом, вміти протистояти ворожій пропаганді і не втрачати тверезого погляду на події минулого.

На підтримку ініціатив громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ «Про День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» від 23.08.2019 року No 621, встановивши День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – пам’ятну дату, яка щорічно відзначається 29 серпня.

Вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Формування в українському суспільстві традицій відзначення Дня пам’яті захисників України та ціннісного його наповнення.

Патріотичне виховання молоді на прикладах захисників, які віддали життя за Україну.

Сприяння усвідомленню українським суспільством ціни незалежності, необхідності захисту нашої держави та необхідності гідного вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Всеукраїнська акція «Сонях пам’яті» та інші заходи вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

 

Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях повинен бути тим символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Адже Україна для кожного із загиблих воїнів це є сонце в його душі, яке зігрівало і надихало захищати свій дім. Тому сонях пам'яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України. З чорним, як українська земля, зернятком, що обов'язково проросте, бо українці і далі будуть відроджуватися, скільки б не намагалися їх знищити.

Рекомендується виготовляти стилізовані соняхи з тканини та розміщувати їх на одязі на лівій стороні грудей. При процесі створення соняхів варто залучати молоде покоління, щоб з дитинства формувати шанобливе ставлення до захисників України та пояснювати значення цього дня для нашої країни.

Сонях має 15 пелюсток жовтого кольору. Пелюстку рекомендовано робити висотою 23 мм і шириною 12 мм. Верхній край пелюстки – загострений. Нижні краї кожної пелюстки закріплені на великому колі діаметром 40 мм з чорного фетру товщиною 1 мм. Маленьке коло з фетру чорного кольору товщиною 1 мм діаметром 30 мм розміщено посередині соняха поверх жовтих пелюсток. Сонях закріплено на основу для значків у вигляді піну (кліпси).

Відео з інструкціями по виготовленню символа «Сонях пам’яті» за посиланням.

Також, відповідно до «Правил ведення мовлення на теле- і радіоканалах у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті», затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.07.2015 No 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2015 р. за No 967/27412, у день пам’яті телерадіоорганізації зобов’язані під час телетрансляції розмістити на екрані відповідне стилізоване зображення або палаючу свічку, які є доречними до відповідної події. Відповідним стилізованим зображенням до Дня пам’яті захисників України є сонях – саме він повинен бути розміщений на екрані під час телетрансляції у цей день.

 Встановлення зменшених копій державного прапору на могилах захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 

В українському суспільстві присутня традиція покладання квітів або вінків до могили при відвідуванні кладовища з нагоди пам’ятних дат. Також останнім часом люди ставлять на могилу лампадки. Все це є проявом пам’яті, любові та жалю. Разом з тим, постає необхідність відзначення у подібний спосіб захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але при цьому – підкреслюючи значущість цих людей для українського народу та їхнього безцінного внеску в свободу нашої нації.

Разом з тим, вже понад 100 років синьо-жовтий український прапор є не просто символом нашого народу. Саме під ним у 1917–1921 роках пройшла Українська революція. Синьо-жовтий прапор був символом боротьби та нескореності для багатьох поколінь українців, і саме таким символом він став і для українських бійців під час російсько-української війни. Він завжди майорить над блокпостами, технікою та човнами українських військових. Неодноразово легендарні захисники Міжнародного аеропорту «Донецьк» вивішували синьо-жовтий стяг на будівлі терміналу та вежі, при цьому ризикуючи власним життям. Це той символ, який об’єднує українців.

Тому постає необхідність заснування нової традиції вшанування пам’яті захисників України, де чільне місце займатимуть поховання захисників України та символічний державний прапорець.

Цим заходом передбачається щороку, 29 серпня, встановлювати на могилах захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України символічного державного прапорця, залучаючи до процесу представників місцевого самоврядування, ветеранських та молодіжних громадських організацій, військовослужбовців, а також активних громадян.

Упорядження пам’ятників, пам’ятних знаків, секторів військових поховань, місць поховань захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 

Гідне вшанування та увічнення пам’яті захисників України шляхом використання різноманітних засобів меморіалізації, у тому числі шляхом спорудження меморіальних комплексів, встановлення пам’ятних знаків (пам’ятників, меморіалів, меморіальних дошок тощо), є актуальними та пріоритетними задачами. Так, майже у всіх куточках України, зараз

можна зустріти пам’ятник чи меморіальну дошку, яка присвячена пам’яті загиблим захисникам України під час російсько-української війни.

Разом з тим, на території України вже налічується більше 4000 поховань учасників антитерористичної операції та Операції Об’єднаних сил, майже у кожному обласному центрі та місті обласного підпорядкування створено сектори військових поховань.

Але постає проблема утримання в належному стані цих місць пам’яті, недопущення актів вандалізму над ними та формування у суспільстві шанобливого ставлення до них.

Враховуючи, що 29 серпня відзначають День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, велика увага звернена саме на місця поховань захисників України, а також на пам’ятні знаки (пам’ятники, меморіали, меморіальні дошки тощо).

Тому необхідно проводити заходи щодо упорядження пам’ятників, пам’ятних знаків, секторів військових поховань, місць поховань захисників України із залученням представників ветеранських та молодіжних громадських організацій, а також активних громадян. Що в свою чергу сприятиме формуванню шанобливого ставлення до пам’ятних знаків та місць поховання захисників України, суспільного осуду актів вандалізму над ними, з подальшим зменшенням кількості цих актів вандалізму.

Оголошення 29 серпня о 10:00 загальнонаціональної хвилини мовчання на вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 

Однією із традиційних та водночас емоційних форм вшанування пам’яті є хвилина мовчання. Так, загальнонаціональна хвилина мовчання є об’єднуючим чинником всього українського народу у скорботі та глибокій повазі до загиблих.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 року No 1096-р, затверджено комплексний план заходів, яким передбачено проведення хвилини мовчання о 10:00. 

Отже в процесі реалізації та з метою охоплення ширшої аудиторії громадян України хвилина мовчання буде оголошена по теле- і радіоканалах.

День пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відзначається 29 серпня – саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами, сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, став сонях.

Надзвичайно важливо згадувати та гідно вшановувати подвиг захисників, які віддали найцінніше у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України – своє життя. Вони стояли насмерть за кожного з нас – за те, щоб майбутнє покоління мало гідне майбутнє у незалежній країні, а всі ми могли розвивати громадянське суспільство та робити Україну кращою. Ми схиляємо голови у вдячності перед тими, хто тримав небо над нашими містами, даючи нам можливість у цей час вчитися, працювати, розвивати соціальні ініціативи та відстоювали демократію й права людини тут, у тилу.

Гасло інформаційної кампанії: «Живі, поки пам'ятаємо» 

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Україна щодня пам’ятає воїнів, які поклали своє життя за її волю та незалежність, але цей день – для гідного вшанування їхньої пам'яті. День, коли кожен українець може подякувати загиблим захисникам та виявити пошану, вдягнувши символічний сонях пам'яті та схиливши голову під час хвилини мовчання. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам’ять про них.

Тож закликаємо всіх українців 29 серпня о 10:00 спинитися та вшанувати загиблих захисників хвилиною мовчання. Де би ви не були – на центральних площах чи на кладовищах, під час роботи чи подорожі – рекомендуємо за можливості припинити будь-які роботи, зупинити транспортні засоби на узбіччі (дотримуючись безпеки поводження на дорозі), дотриматися режиму мовчання в ефірі теле- та радіоканалів, під час стріму на онлайн- платформах, щоб віддати дань тим, хто загинув за Україну, та висловити підтритримку їхнім сім’ях, рідним та побратимам.

Комплексний план заходів із належного вшанування пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 року No 1096-р 

Правила ведення мовлення на теле- і радіоканалах у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті, затверджені рішенням Національної ради від 23 серпня 2015 року No 1146 

10 фактів про збройну агресію Росії проти України (Міністерство закордонних справ України, 2019) 

Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року (Міністерство оборони України, 2015) 

"2014: початок російсько-української війни” (брошура, Український інститут національної пам’яті, 2019) 

 "Іловайськ: хроніки. Історія України”

Тесленко Л. Скільки воїнів загинули в Іловайському оточенні: відоме точне число й імена ("Новинарня”, 2019) 

Тинченко Я. Іловайський мартиролог, 7-29 (31) серпня 2014 року ("Український тиждень”, 2018)

Тинченко Я. Серпень 2014-го. Іловайськ. Частина І. Невиправдані сподівання на перемогу ("Український тиждень”, 2015) 

Тинченко Я. Серпень 2014-го. Іловайськ. Частина ІI ("Український тиждень”, 2015)

Тинченко Я. Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади «Іловайського котла», 27 – 28 серпня ("Український тиждень”, 2015) 

Тинченко Я. Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення «північна» група генерала Руслана Хомчака ("Український тиждень”, 2015) 

Тинченко Я. Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи ("Український тиждень”, 2015) 

Зіненко Р. Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії: у 2-х т. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Харків: Фоліо, 2019. – Ч. 1: 7-24 серпня 2014 року. – 480 с.; Ч. 2: 25-31 серпня 2014 року – 480 с. Зіненко Р. Іловайський щоденник. – Харків: Фоліо, 2017. – 288 с. 

Положій С. Іловайськ. – Харків: Фоліо, 2015. – 378 с. Чернієнко В. Щоденник військового лікаря. – Харків: Фоліо, 2020. – 188 с. 

 "08.2014. Розповідь про події в Іловайську" (док. Спецпроект, UA: ПЕРШИЙ)

"Висота 307.5” (док. фільм, реж. Є. Цвєтанська, Міжнародний продюсерський центр "Фор-Пост”) 

 "Війна химер” (док. фільм, реж. А. Старожицька, М. Старожицька)

"Війна на нульовому кілометрі” (док. фільм, прод. О.Дріз, Міжнародний продюсерський центр «Фор-Пост») 

"Два дні в Іловайську” (док. фільм) 

"Добровольці Божої чоти” (док. фільм, реж. Л. Кантор, І. Ясній)

"Добраахвотнікі” (док. фільм, реж. А. Цялежнікаў)

"Заміновані вірністю” (док. фільм, реж. Ю. Ткаченко, Міжнародний продюсерський центр «Фор-Пост») 

 "Іловайськ. Вижити!” (док. фільм, "Рудана”)

 "Іловайськ. Лицарі неба” (док. фільм, студія "12-й кадр”)

 "Іловайськ. Місто яке зупинило Путіна” (док. фільм, Генеральний штаб ЗСУ)

 "Іловайськ: репортаж із пекла” (док. фільм, "Espreso.TV”)

 "Іловайськ через призму часу”, частина 1 (док. фільм, Генеральний штаб ЗСУ)

"Іловайськ через призму часу”, частина 2 (док. фільм, Генеральний штаб ЗСУ) 

 "Іловайськ через призму часу”, частина 3 (док. фільм, Генеральний штаб ЗСУ)

 "Іловайськ 2014. Батальйон Донбас” (худ. фільм, реж. І. Тимченко)

"Луганський форпост” (док. фільм, реж.Т. Ткаченко, Міжнародний продюсерський центр «Фор-Пост») 

 "Добровольці Божої чоти” (док. фільм, Л. Кантер, . Ясній)

"Перехрестя Балу" (док. фільм, реж.Є.Коваленко, Міжнародний продюсерський центр «Фор-Пост», ЗСУ)  

 "Поверни мені ім’я"

 "Поля під Іловайськом. "Дика рота”” (док. фільм, "Трибуна – твоє медіа”)

 "Тато” (док. фільм, реж. Л. Артюгіна, "Вавілон’13”)

Добірка тематичних пісень та музичних творів 

 "Іловайська самота” (Олена Іськова-Міклащук, В’ячеслав Купрієнко)

 "Пам’яті героїв Іловайська” (Всеволод Стеблюк)