30 серпня у світі відзначають Міжнародний день жертв насильницьких зникнень (International Day of the Victims of Enforced Disappearances). Викрадення осіб та залякування їх близьких та рідних вважається стратегією терору. Цей день – про тих, кого силоміць вирвали з життя, а їхніх рідних залишили в болючому очікуванні. Про тисячі українців чия доля досі невідома.
Генасамблея ООН резолюцією 65/209 від 21 грудня 2010 року висловила глибоку стурбованість зростанням кількості викрадених людей у різних регіонах світу, у тому числі арешти та викрадення також прирівняли до насильницьких зникнень. З 1980 року кількість викрадених та зниклих за нез’ясованих обставин щороку сягає близько 53 тис. осіб. У резолюції також була згадка про зростаючу кількість повідомлень щодо переслідування, залякування та жорстокого поводження зі свідками та родичами зниклих осіб.
У тій самій резолюції віталось прийняття Міжнародної конвенції. Асамблея призначила дату 30 серпня Міжнародним днем жертв насильницького зникнення. Починаючи з 2011 року цю дату відзначають щорічно.
В Україні День зниклих безвісти став актуальним із початком війни на сході країни та окупації півострову Крим в 2014 році. Викрадення проукраїнських мешканців півострову та українських патріотів на території самопроголошених "ДНР” та "ЛНР”, а також порушення прав людини на непідконтрольних Україні територіях стало звичною справою.
Війна триває. Триває вже понад 10 років, кількість загиблих та жертв насильницьких зникнень зростає щодня.
Ця глобальна проблема виникла не сьогодні, але сьогодні вже можна і потрібно її вирішувати. Цивілізований світ і подібні злочини - не мають нічого спільного. Нагадаємо, що особлива увага повинна приділятися конкретним групам людей, які найбільш уразливі що до актів насильницьких зникнень - це діти та люди з обмеженими можливостями. Практика показує , що багато проблем цілком успішно можна вирішувати об’єднуючи зусилля в одному напрямку. Будемо сподіватися, що подолання цієї проблеми і ця боротьба стане успішною.
