Ще донедавна наша велика країна вважалася однією з самих читаючих в світі. Але зараз в Україні читання втратило статус національної культурної традиції. Значно знизився рівень грамотності населення. Молодь все частіше віддає перевагу менш «витратним» з інтелектуальної точки зору видам діяльності.
З ціллю пропаганди та популяризації книги, залучення дітей з малих літ до читання, створена в Костянтинівській ЦБС програма «Ростимо дитину читаючою та творчою». Її мета – повернути книзі її значення, як джерела знань, накопиченого поколіннями досвіду та духовних ідеалів.
Особливістю цієї програми стала орієнтація її на широку публіку.
Програма ведеться в декількох напрямах: сімейне читання, розвиток дошкільного виховання.
В програму входить цілий цикл заходів, присвячених ювілеям відомих письменників.
Почався цей цикл літературним вечором-пам’ятю “А все ж нестерпна безневинна кара…», присвяченого 70-річчю з дня народження нашого земляка Василя Стуса.
Життя і творчість Василя Стуса, одного з найвизначніших поетів ХХ століття, схожі на спалах – короткий і яскравий. Мистецька спадщина В.Стуса оригінальна, потужна, самобутня.
Літературний вечір – пам'ять «А все ж нестерпна безневинна кара…», проведений 18 січня 2008 року в Центральній дитячій бібліотеці ім.. О.Кошового для учнів 11-го та 8-го класів ЗОШ
№ 5 запропонував поринути у зоряний світ його поезії, променисті рядки якої дихають любов’ю до України, громадянською зрілістю та мужністю.
Портрет В.Стуса прикрашений вишитим рушником. Поряд хліб та кетяги калини.
Ведучий (учень 11-го класу Ващенко Роман) починає читати вірш:
Всіх не злічити, всіх не розстріляти!
Але за що? Не можу зрозуміти,
За те, що Україну звали мати,
Що не цуралися її рясних суцвіть?
Любили слово рідне до загину,
Не йшли в мовчальники, в юрбу глухоніму.
І боронили рідну Україну,
Немов мадонну – матінку саму!
Під музику Г. Генделя виходять дівчата в траурному одязі, в руках чистим, мерехтливим світлом горять свічки. І починається розповідь про сходження поета на Голгофу.
На фоні притишеної музики В.Моцарта учні 11-го класу Бондаренко Олександр (в ролі Василя Стуса) і Нодія Ліана (в ролі його матері) знайомлять слухачів з дитячими та юнацькими роками майбутнього поета.
А потім почалися поневіряння, постійна загроза звільнення з роботи, випадкові заробітки, заборона писати. Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок, до посмертного повернення до рідного народу.
Його вже нема серед нас. Але він живе своїми безсмертними творами, своєю безприкладною стійкістю, своєю беззавітною вірою в нові часи. І нам не пройти повз трагедію знищеного таланту, повз трагічну долю замордованого в концтаборах видатного нашого поета – сучасника В.Стуса.
З ціллю пропаганди та популяризації книги, залучення дітей з малих літ до читання, створена в Костянтинівській ЦБС програма «Ростимо дитину читаючою та творчою». Її мета – повернути книзі її значення, як джерела знань, накопиченого поколіннями досвіду та духовних ідеалів.
Особливістю цієї програми стала орієнтація її на широку публіку.
Програма ведеться в декількох напрямах: сімейне читання, розвиток дошкільного виховання.
В програму входить цілий цикл заходів, присвячених ювілеям відомих письменників.
Почався цей цикл літературним вечором-пам’ятю “А все ж нестерпна безневинна кара…», присвяченого 70-річчю з дня народження нашого земляка Василя Стуса.
Життя і творчість Василя Стуса, одного з найвизначніших поетів ХХ століття, схожі на спалах – короткий і яскравий. Мистецька спадщина В.Стуса оригінальна, потужна, самобутня.
Літературний вечір – пам'ять «А все ж нестерпна безневинна кара…», проведений 18 січня 2008 року в Центральній дитячій бібліотеці ім.. О.Кошового для учнів 11-го та 8-го класів ЗОШ
№ 5 запропонував поринути у зоряний світ його поезії, променисті рядки якої дихають любов’ю до України, громадянською зрілістю та мужністю.
Портрет В.Стуса прикрашений вишитим рушником. Поряд хліб та кетяги калини.
Ведучий (учень 11-го класу Ващенко Роман) починає читати вірш:
Всіх не злічити, всіх не розстріляти!
Але за що? Не можу зрозуміти,
За те, що Україну звали мати,
Що не цуралися її рясних суцвіть?
Любили слово рідне до загину,
Не йшли в мовчальники, в юрбу глухоніму.
І боронили рідну Україну,
Немов мадонну – матінку саму!
Під музику Г. Генделя виходять дівчата в траурному одязі, в руках чистим, мерехтливим світлом горять свічки. І починається розповідь про сходження поета на Голгофу.
На фоні притишеної музики В.Моцарта учні 11-го класу Бондаренко Олександр (в ролі Василя Стуса) і Нодія Ліана (в ролі його матері) знайомлять слухачів з дитячими та юнацькими роками майбутнього поета.
А потім почалися поневіряння, постійна загроза звільнення з роботи, випадкові заробітки, заборона писати. Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок, до посмертного повернення до рідного народу.
Його вже нема серед нас. Але він живе своїми безсмертними творами, своєю безприкладною стійкістю, своєю беззавітною вірою в нові часи. І нам не пройти повз трагедію знищеного таланту, повз трагічну долю замордованого в концтаборах видатного нашого поета – сучасника В.Стуса.