Рідне слово, українська народна пісня, вишивання – це ті терени, де розкошує наша душа, особливо жіноча. Жінка може все! Отак, і не менше! Обдаровані жінки – майстрині нашого міста можуть все. Це підтвердила літературно-мистецька виставка “Натхнення творчості”, на якій представлені прекрасні вишивані роботи, виконані вправними жіночими руками читачів ЦМБ ім. М.Горького – майстринями нашого міста. Вишивані роботи якомога ширше знайомлять присутніх із традиціями нашого народу, вчать шанувати матеріальні й естетичні надбання старшого покоління.
Знайомство з авторами вишиваних робіт починається з ...
“З вечора вечірнього аж до ранку вишивала дівчина вишиванку...”
(майстриня Чернігіна О. А., керівник відділу кадрів райдержадміністрації,
м. Костянтинівка)
Славна майстриня, надзвичайна рукодільниця мешкає в нашому місті – Чернігіна Олена Анатоліївна. Вона своїми золотими руками створює справжні шедеври – чудові картини. Маючи лише голку з нитками, її руки творять дивовижні речі, адже вишивання – дуже тонка й копітка робота, не в кожного вистачить терпіння і бажання цим займатися.
Олена Анатоліївна почала вишивати у селі. Цьому її навчила бабуся. Минули роки. Олена стала дорослою, з часом і матір’ю. У декретній відпустці було багато часу для дозвілля. На очі потрапив журнал для вишивання. Спробувала вишивати маленьку картинку, потім захотіла ще, настільки сильно, що не закінчивши однієї роботи, підбирала матеріали для наступної.
Зараз майстриня працює над картиною “Вінчання”. Водночас виховує сина і сподівається, що з’являться роботи з дитячої теми. Олена планує власноручно оформити дитячу кімнату.
Напевне художник для того й приходить у цей світ, щоби талантом показати й передати ту красу життя, яку пересичений люд, проходячи повз неї, далеко не завжди помічає.
Знайомлячись із її творчим доробком, дивуєшся винятковій обдарованості мистця. У ній поєднуються так яскраво й талановито живописець, вишивальниця.
Ось мило посміхається “Крихітка Єнот”, поруч з яким, як солдати на плацу, струнко стоять “Гриби боровики”. Неподалік “Орел” ширяє у небі. Несподівано виріс казковий “Замок”. Не менш цікавою є роботи “Барви осені”.
Дивлячись на ці роботи замислишся: для того, щоб так творити, потрібні ясні очі, світлий розум, чисте серце, добро душі, любов до природи. Потрібно цінувати невмирущу народну скарбницю. Все це присутнє у творчості майстрині Чернігіної О. А.
"Мій світ такий багатий на красу"
(майстриня Крушильницька Л.Л., пенсіонерка, с. Степанівка
Костянтинівського району)
Крушильницька Любов Львівна - на заслуженому відпочинку. Працювала у м. Сєвєродонецьку Луганської області на заводі опір матеріалів, там і мешкала. Зараз живе з дітьми у с. Степанівка Костянтинівського району. Кожну вільну хвилину віддає себе найулюбленішій справі – творчості, щедро дарує своїм близьким, друзям плоди свого таланту.
Усе своє життя Любов Львівна не розлучається з нитками і голками. Її роботи палахкотять усіма барвами веселки, багаті на відтінки кольорів. Майстриня дуже любить життя, тому і радіє сонцю, кожному дню, подарованому Богом. Коли ж бере до рук голку, забуває все темне й погане.
Таємничу, привабливу силу квітів відчуває на собі кожен. Хочете поліпшити настрій, заспокоїтися? Найкращий спосіб – зустріч із квітами. Роботи майстрині нагадують квітковий розмай, тому що з особливою любов’ю художниця зображує квіти – “Квіти життя”,“Квітка щастя”,“Квіткова фантазія”.І серед того квітучого дива неможливо не помітити роботу, виконану гладдю – “Коні”. Художниця зі всією повнотою розкрила красу цих тварин. Відображення неплинної течії річечки – не лише у воді, а й у душах наших, неначе люстерко краси і втіхи. Споглядання ж краси земної народжує нетлінну красу духовну. І саме в цьому бачить своє творче покликання майстриня.
Для Любові Львівни вишивання – не просто вишивки, а й наслідок зосередження усіх духовних сил. Захоплення вишиванням, зокрема, вигострює духовний зір, учить відрізняти вагоме від дріб’язкового, рятує від суєти, журби й самотності.
Не віриться, що цій життєрадісній, швидкій жінці вже за... Ніби тягар років і не лежить на її плечах, не відсвічується в очах пережите, відбивається в руках, словах, погляді. Вона – чарівниця, а точніше – майстриня вишивання. Художниця-вишивальниця – справжній народний самородок, який увібрав у себе традиції багатьох поколінь, що наснажує душу й зігріває серце. Це захоплення стало її життям. Народна майстриня творила і творить, як їй підказує власне серце.
У творах декоративного призначення вона використовує і геометричний, і флористичний орнаменти. Широка колористична гама і яскрава виразність, вміле поєднання теплих і холодних тонів. Її орнаменти впливають на підсвідомість, викликаючи певний настрій, почуття, стан душі. Особливий емоційний вплив справляють роботи, які відтворюють рослинний світ: квіти, листя. Майстриня настільки точно передає переливи й відтінки кольорів, що здається, роботи виконані в техніці живопису.
“Грає барвами рушник”
(Кретчак Д.А., технічний робітник Степанівської загальноосвітньої школи
Костянтинівського району)
Наша чарівна героїня Кретчак Дарія Андріївна – самобутній митець. Здається, все, до чого вона доторкається, перетворюється на витвір мистецтва – картини, вишиті рушники, серветки, сувеніри. З цих захоплень найулюбленіша справа – вишивання.
Вишивати почала із дитинства. Свої роботи дарує рідним та друзям, добрим людям. Та найдужче гріє душу ота радість, коли люди споглядають вишиті картини, рушники.
Майстриня шиє, в’яже гачком, вишиває. Сьогодні продовжує традиції батьків, передає секрети майстерності дочці – студентці Донецького національного університету.
Рідна мати моя. Ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
(Д. Павличко)
Рушник на стіні – давній наш звичай. Не було, здається, жодної в Україні оселі, котрої б не прикрашали рушники. Естетична принада завсякчас знаходила місце в помешканнях: у заможного господаря та хатині вдови, в просторих світлицях і затісній і багатодітній оселі, хаті з дерева на Поліссі чи приземкуватій мазанці на півдні України – всюди палахкотіли багатобарвні рушники. Вони у нашому побуті живуть і сьогодні. Ми навіть не замислюємося про його історію чи обрядове значення. Але приємно – і на душі тепліє, коли в подарунок від бабусі молода жінка отримує такий прекрасний оберіг для своєї оселі з птахами, квітами, орнаментами. Рушник можна порівняти з піснею, що виткана чи вишита на полотні. Рушник пройшов через віки як символ чистоти. Він – спомин про рідну оселю, матір.
Тому й Дарія Андріївна виконує свої роботи старанно, з любов’ю: Рушники “Окраса дому”.
А ось ще одна робота. Наші прабабусі шили з клаптиків в основному ковдри й килимки, а стіни сучасних квартир прикрашають уже справжні картини з тканини – панно. І саме життя дедалі розвивається і ускладнюється, поєднуючись з іншими видами ручної роботи, перш за все стьобанням. За допомогою цієї технології зшита з маленьких клаптиків “Кольорова подушка”.
Дарія Андріївна сподівається, що читачам бібліотеки сподобаються її вишивані роботи.
Літературно-мистецьку виставку підготувала провідний бібліотекар дорослого абонементу Четверкіна Г.М. Всі роботи майстринь сфотографовані і знаходяться у Фотоальбомі нашого сайта.
Ми мусимо зберегти українську духовність, яку передали нам наші мудрі попередники. Сучасна цивілізація, ринок, невідворотні процеси глобалізації руйнують національну ідентичність кожного народу. Молоде покоління не знає бабусиних пісень. В оселях і квартирах, обладнаних за євростандартами, навряд чи побачиш твір народного декоративно-прикладного мистецтва. Навернути нас самих до себе й до своїх праотчих джерел, зберегти свої душі від духовного замулення нам допоможе чарівна голка майстринь нашого міста - Чернігіної О.А., Крушильницької Л.Л., Кретчак Д.А.
Хочеться побажати майстриням нової наснаги, нових висот у творчості, нових самобутніх і оригінальних творів, які радують, тішать око й душу, вчать помічати прекрасне і цінувати те, повз що ми так часто проходимо байдуже.
Обдаровані жінки Костянтинівки здатні творити чудеса!
Знайомство з авторами вишиваних робіт починається з ...
“З вечора вечірнього аж до ранку вишивала дівчина вишиванку...”
(майстриня Чернігіна О. А., керівник відділу кадрів райдержадміністрації,
м. Костянтинівка)
Славна майстриня, надзвичайна рукодільниця мешкає в нашому місті – Чернігіна Олена Анатоліївна. Вона своїми золотими руками створює справжні шедеври – чудові картини. Маючи лише голку з нитками, її руки творять дивовижні речі, адже вишивання – дуже тонка й копітка робота, не в кожного вистачить терпіння і бажання цим займатися.
Олена Анатоліївна почала вишивати у селі. Цьому її навчила бабуся. Минули роки. Олена стала дорослою, з часом і матір’ю. У декретній відпустці було багато часу для дозвілля. На очі потрапив журнал для вишивання. Спробувала вишивати маленьку картинку, потім захотіла ще, настільки сильно, що не закінчивши однієї роботи, підбирала матеріали для наступної.
Зараз майстриня працює над картиною “Вінчання”. Водночас виховує сина і сподівається, що з’являться роботи з дитячої теми. Олена планує власноручно оформити дитячу кімнату.
Напевне художник для того й приходить у цей світ, щоби талантом показати й передати ту красу життя, яку пересичений люд, проходячи повз неї, далеко не завжди помічає.
Знайомлячись із її творчим доробком, дивуєшся винятковій обдарованості мистця. У ній поєднуються так яскраво й талановито живописець, вишивальниця.
Ось мило посміхається “Крихітка Єнот”, поруч з яким, як солдати на плацу, струнко стоять “Гриби боровики”. Неподалік “Орел” ширяє у небі. Несподівано виріс казковий “Замок”. Не менш цікавою є роботи “Барви осені”.
Дивлячись на ці роботи замислишся: для того, щоб так творити, потрібні ясні очі, світлий розум, чисте серце, добро душі, любов до природи. Потрібно цінувати невмирущу народну скарбницю. Все це присутнє у творчості майстрині Чернігіної О. А.
"Мій світ такий багатий на красу"
(майстриня Крушильницька Л.Л., пенсіонерка, с. Степанівка
Костянтинівського району)
Крушильницька Любов Львівна - на заслуженому відпочинку. Працювала у м. Сєвєродонецьку Луганської області на заводі опір матеріалів, там і мешкала. Зараз живе з дітьми у с. Степанівка Костянтинівського району. Кожну вільну хвилину віддає себе найулюбленішій справі – творчості, щедро дарує своїм близьким, друзям плоди свого таланту.
Усе своє життя Любов Львівна не розлучається з нитками і голками. Її роботи палахкотять усіма барвами веселки, багаті на відтінки кольорів. Майстриня дуже любить життя, тому і радіє сонцю, кожному дню, подарованому Богом. Коли ж бере до рук голку, забуває все темне й погане.
Таємничу, привабливу силу квітів відчуває на собі кожен. Хочете поліпшити настрій, заспокоїтися? Найкращий спосіб – зустріч із квітами. Роботи майстрині нагадують квітковий розмай, тому що з особливою любов’ю художниця зображує квіти – “Квіти життя”,“Квітка щастя”,“Квіткова фантазія”.І серед того квітучого дива неможливо не помітити роботу, виконану гладдю – “Коні”. Художниця зі всією повнотою розкрила красу цих тварин. Відображення неплинної течії річечки – не лише у воді, а й у душах наших, неначе люстерко краси і втіхи. Споглядання ж краси земної народжує нетлінну красу духовну. І саме в цьому бачить своє творче покликання майстриня.
Для Любові Львівни вишивання – не просто вишивки, а й наслідок зосередження усіх духовних сил. Захоплення вишиванням, зокрема, вигострює духовний зір, учить відрізняти вагоме від дріб’язкового, рятує від суєти, журби й самотності.
Не віриться, що цій життєрадісній, швидкій жінці вже за... Ніби тягар років і не лежить на її плечах, не відсвічується в очах пережите, відбивається в руках, словах, погляді. Вона – чарівниця, а точніше – майстриня вишивання. Художниця-вишивальниця – справжній народний самородок, який увібрав у себе традиції багатьох поколінь, що наснажує душу й зігріває серце. Це захоплення стало її життям. Народна майстриня творила і творить, як їй підказує власне серце.
У творах декоративного призначення вона використовує і геометричний, і флористичний орнаменти. Широка колористична гама і яскрава виразність, вміле поєднання теплих і холодних тонів. Її орнаменти впливають на підсвідомість, викликаючи певний настрій, почуття, стан душі. Особливий емоційний вплив справляють роботи, які відтворюють рослинний світ: квіти, листя. Майстриня настільки точно передає переливи й відтінки кольорів, що здається, роботи виконані в техніці живопису.
“Грає барвами рушник”
(Кретчак Д.А., технічний робітник Степанівської загальноосвітньої школи
Костянтинівського району)
Наша чарівна героїня Кретчак Дарія Андріївна – самобутній митець. Здається, все, до чого вона доторкається, перетворюється на витвір мистецтва – картини, вишиті рушники, серветки, сувеніри. З цих захоплень найулюбленіша справа – вишивання.
Вишивати почала із дитинства. Свої роботи дарує рідним та друзям, добрим людям. Та найдужче гріє душу ота радість, коли люди споглядають вишиті картини, рушники.
Майстриня шиє, в’яже гачком, вишиває. Сьогодні продовжує традиції батьків, передає секрети майстерності дочці – студентці Донецького національного університету.
Рідна мати моя. Ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
(Д. Павличко)
Рушник на стіні – давній наш звичай. Не було, здається, жодної в Україні оселі, котрої б не прикрашали рушники. Естетична принада завсякчас знаходила місце в помешканнях: у заможного господаря та хатині вдови, в просторих світлицях і затісній і багатодітній оселі, хаті з дерева на Поліссі чи приземкуватій мазанці на півдні України – всюди палахкотіли багатобарвні рушники. Вони у нашому побуті живуть і сьогодні. Ми навіть не замислюємося про його історію чи обрядове значення. Але приємно – і на душі тепліє, коли в подарунок від бабусі молода жінка отримує такий прекрасний оберіг для своєї оселі з птахами, квітами, орнаментами. Рушник можна порівняти з піснею, що виткана чи вишита на полотні. Рушник пройшов через віки як символ чистоти. Він – спомин про рідну оселю, матір.
Тому й Дарія Андріївна виконує свої роботи старанно, з любов’ю: Рушники “Окраса дому”.
А ось ще одна робота. Наші прабабусі шили з клаптиків в основному ковдри й килимки, а стіни сучасних квартир прикрашають уже справжні картини з тканини – панно. І саме життя дедалі розвивається і ускладнюється, поєднуючись з іншими видами ручної роботи, перш за все стьобанням. За допомогою цієї технології зшита з маленьких клаптиків “Кольорова подушка”.
Дарія Андріївна сподівається, що читачам бібліотеки сподобаються її вишивані роботи.
Літературно-мистецьку виставку підготувала провідний бібліотекар дорослого абонементу Четверкіна Г.М. Всі роботи майстринь сфотографовані і знаходяться у Фотоальбомі нашого сайта.
Ми мусимо зберегти українську духовність, яку передали нам наші мудрі попередники. Сучасна цивілізація, ринок, невідворотні процеси глобалізації руйнують національну ідентичність кожного народу. Молоде покоління не знає бабусиних пісень. В оселях і квартирах, обладнаних за євростандартами, навряд чи побачиш твір народного декоративно-прикладного мистецтва. Навернути нас самих до себе й до своїх праотчих джерел, зберегти свої душі від духовного замулення нам допоможе чарівна голка майстринь нашого міста - Чернігіної О.А., Крушильницької Л.Л., Кретчак Д.А.
Хочеться побажати майстриням нової наснаги, нових висот у творчості, нових самобутніх і оригінальних творів, які радують, тішать око й душу, вчать помічати прекрасне і цінувати те, повз що ми так часто проходимо байдуже.
Обдаровані жінки Костянтинівки здатні творити чудеса!