Василю Симоненку
Ти прийшов, щоб із нами жити
Під шаленство весняних злив,
Щоб світанки ясні зустріти,
Що не встиг тоді, не зустрів.
Зупинись, подивись навколо,
Рідним запахом душу зігрій,
Все знайоме, все рідне до болю,
Уклонися хатині своїй.
Понад Удаєм сиві роси
І стежина-змійка в гаю,
По якій ти ходив колись босий,
Зустрічаючи матір свою.
Ти прийшов поетичним словом.
Молоде покоління вчить,
Як любить свою рідну мову
І народ український любить…
В. Бут
