,
Ми в youtube

Ми в facebook

Ми в instagram

Ми в twitter

Ми в смартфоні

Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
Архів новин сайту
Грудень 2024 (7)
Листопад 2024 (12)
Жовтень 2024 (20)
Вересень 2024 (42)
Серпень 2024 (30)
Липень 2024 (37)
«    Грудень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 6-16-70
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 

Форум
Фотоальбом
Оголошення

Василь Стус – постать, що єднає Україну. Список для #ПроЧитання

 

КЗК «ЦСПБ»
Центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
 

Василь Стус – постать, що єднає
Україну
Список для  #ПроЧитання



« З кожної миті своєї, з
кожного почуття й думки зроблю свій портрет, тобто
портрет цілого світу..."        ВАСИЛЬ СТУС 

 Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині в с. Рахнівка Гайсинського району в сім’ї Семена Дем’яновича та їлини Яківни Стусів. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів. Протягом 1944—1954 рр. В. Стус навчався в середній школі м. Сталіно. У 1954-1959 рр. навчався в Сталінському педагогічному інституті за спеціальністю «Україн¬ська мова та література», після закінчення якого працював учителем у Таужнянській середній шко¬лі Гайворонського району Кіровоградської області. У 1959-1961 рр. В. Стус служив у лавах радянської армії, потім у 1961-1963 рр. працював учителем української мови та літератури в середній школі № 23 у Горлівці Донецької області. Пра¬цював також підземним плитовим шахти «Октябрьская» в Донецьку, літературним редактором газети «Социалистический Донбасе». У 1963 р. стає аспірантом Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури». Переїздить до Києва. У 1964 р. В. Стус віддає до видавництва «Молодь» першу збірку своїх віршів, що має назву «Круговерть». 4 вересня 1965 р., під час прем’єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», поет разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьо виступив у київському кіно-театрі «Україна» із протестом проти серпневих арештів української інтелігенції, а 20 вересня 1965 р. його відраховано з аспірантури за «систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу», тобто за виступ у кінотеатрі «Україна». Також набір збірки «Круговерть» було «розсипано». В. Стус працює в будівельній бригаді, а згодом — кочегаром в Українському науково-дослі¬дному інституті садівництва у Феофанії під Києвом. Одружується. Наступного року працює споча¬тку молодшим, невдовзі — старшим науковим співробітником Центрального державного історич¬ного архіву УРСР. Змушений звільнитися із «традиційним» формулюванням: за власним бажан¬ням. З 1966 р. і до арешту В. Стус працює старшим інженером відділу технічної інформації проек¬тно-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, а потім — старшим інженером проектно-технологічного об’єднання. У брюссельському видавництві 1970 року вийшла друком збірка «Зимові дерева» (у 1968 р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва «Радянський письменник», але добре усвідомлюю¬чи, що надії на видання немає, вирішив передати його за кордон). Факт публікації книги за рубе¬жем особливо обурював суддів на процесі над В. Стусом у 1972 р. У 1970 р. В. Стус видав у самви- даві свою третю експериментальну книгу віршів —- «Веселий цвинтар». 12 січня 1972 р. — поета вперше заарештовано. 7 вересня 1972 р. відбувся суд, згідно з виро¬ком якого Василя Стуса засуджено до п’яти років ув’язнення та трьох років заслання. У 1972 р., перебуваючи в камері попереднього ув’язнення київського КДБ, поет створює свою четверту книгу — «Час творчості / Dichtenszeit», що складена з оригінальних віршів і перекладів пое¬зій Гете. Оригінальні твори стали основою майбутньої книги всього життя Стуса — «Палімпсести». Протягом 1972-1977 рр. поет відбував покарання у таборах Мордовії. З листопада 1975 до лютого 1976 рр. він перебував у спеціалізованій ленінградській лікарні. З 5 березня 1977 р. поет засланий у селище ім. Матросова Тенькінського району Магаданської області; там працював «уч¬нем проходчика гірської підземної ділянки» та машиністом скрепера на рудні ім. Матросова об’єднання «Сєвервостокзолото». У 1978 р. митець прийнятий до РЕИ-клубу; у 1979 р. він повер¬тається до Києва, вступає до Української гельсінкської групи. З жовтня цього ж року за поетом встановлено адміністративний нагляд. У 1971-1980 рр. В. Стус остаточно підготував до друку кілька варіантів збірки «Палімпсести» (у 1985 р. Г. Белль за цю книгу висував Стуса на здобуття Нобелівської премії, а вперше окремим виданням вона вийшла в Мюнхені в 1986 р.). У 1979-1980 рр. В. Стус працював формувальником II розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни. З 1 лютого 1980 р. і до арешту він працював у цеху № 5 Українського про¬мислового об’єднання «Укрвзуттєпром». 14 травня 1980 р. поета вдруге заарештували. Наприкінці вересня 1980 р. відбувся суд, на якому Стуса було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання. З листопада 1980 р. він відбував покарання в таборі особливого режиму в с. Кучино Чусовського району Пермської області. Навесні 1981 р. В. Стус востаннє побачився з рідними. 1982 р. — рік перебування в камері-одиночці. Протягом 1980-1985 рр. В. Стус написав останню збірку віршів «Птах душі». Поет помер у ніч із 3 на 4 вересня 1985 р. у карцері під час голодування; поховали його в без¬іменній могилі на табірному цвинтарі. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 р., прах Василя Стуса перевезли до Києва й перепоховали на Байковому кладовищі. Перша в Україні збірка вибраних поезій В. Стуса «Дорога болю» вийшла у 1990 р., а 1991 р. за цю збірку Василеві Стусу присуджено Державну премію України ім. Т. Шевченка (посмертно). Василь Стус належав до опозиційно настроєної національно-свідомої молодої інтелігенції, яка одверто протиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження, щоб вижити, чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власного життя. Василь Стус вибрав друге.

Радимо прочитати із фонду бібліотеки:


Стус В Зібрання творів у 12 т т.3.Час творчості[Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-752 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус В Зібрання творів у 12 т т.4. [Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-480 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус В Зібрання творів у 12 т т.5.Палімпсести(Найповніший незавершений корпус) [Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-768 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус  В. Вибрані твори .  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : БАО ,2008.-  352 с
Стус В. Вибране.  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : Донбас,1995.-  208с.  
Стус  В. Вірші (Вступне слово Е.Сверстюк) [Текст] /В.Стус.- К :Просвіта,2005.-  288с.  
 Стус В. Золотокоса красуня: вірші  [Текст] /В.Стус.- К :Слово і час ,1992 .-  48 с
 Стус  В. Листи у вічність .  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : БАО ,2012.-  272 с.                             
Стус В.  Листи до сина [Текст]/В.Стус.-Iвано- Франкiвськ:    Лiлея ТВ,2002.-192с. 
Стус В.Небо: Кручі: Провалля: Вода. [Текст]/В.Стус.-Львів:Вид Старого Лева,2015.-410с.
Стус В. Палімпсест :Вибране [Текст] /В.Стус.- К :Факт ,2000 .-  432 с.
Стус В. Таборовий зошит  :Вибрані твори  [Текст] /В.Стус.- К :Факт ,2008 .-  232 с.
Стус В.  Час творчості /післямова Д Стуса [Текст] /В.Стус.- К :Дніпро ,2005 .-  704 с.
Стус В. Поезія. Біографія письменника. Вірші. Аналіз текстів. Зразки учнівських творів. Посібник для 11 класу. [Текст] /В. Стус.- Харків.: Ранок ,2000 .-  64с .
 

 


У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней. В полі, синьому, як льон.
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,А в цьому полі, синьому, як льон,
у цьому полі, синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. I власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти
і кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
неначе камінь. Кожен той прокльон
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі, синьому, як льон. 
В.Стус


Провідний бібліограф ЦМПБ Шпакова Н.





Обсудить на форуме