,

Форум
Фотоальбом
Оголошення
Наше опитування
Як ви вважаєте, чи потрібна нашій громаді бібліотека?
Так
Ні
Не знаю
Інше


Показати усі опитування
«    Березень 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів новин сайту
Березень 2019 (69)
Лютий 2019 (103)
Січень 2019 (117)
Грудень 2018 (61)
Листопад 2018 (78)
Жовтень 2018 (77)
Наша адреса:

Костянтинівська центральна міська бібліотека знаходиться за адресою:
85113 м. Костянтинівка Донецької області
б/р Космонавтів, 11
тел. /факс(06272) 2-70-06
e-mail: konstlib(dog)ukr.net

Літній графік роботи с 1 липня по 31 серпня: бібліотека працює с 10:00 до 18:00. Вихідні - неділя, понеділок.

Проїзд від залізничного вокзалу автобусом №1,2,6 до зупинки "Універсам"

Банківські реквізити бібліотеки:

Рахунок № 35425007003007
УДК у Донецькій області
МФО 834016
Код організації (ЄДРПОУ) 00183816

 


Василь Стус – постать, що єднає Україну. Список для #ПроЧитання

 

КЗК «ЦСПБ»
Центральна міська публічна бібліотека
Довідково - інформаційний сектор
 

Василь Стус – постать, що єднає
Україну
Список для  #ПроЧитання



« З кожної миті своєї, з
кожного почуття й думки зроблю свій портрет, тобто
портрет цілого світу..."        ВАСИЛЬ СТУС 

 Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині в с. Рахнівка Гайсинського району в сім’ї Семена Дем’яновича та їлини Яківни Стусів. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів. Протягом 1944—1954 рр. В. Стус навчався в середній школі м. Сталіно. У 1954-1959 рр. навчався в Сталінському педагогічному інституті за спеціальністю «Україн¬ська мова та література», після закінчення якого працював учителем у Таужнянській середній шко¬лі Гайворонського району Кіровоградської області. У 1959-1961 рр. В. Стус служив у лавах радянської армії, потім у 1961-1963 рр. працював учителем української мови та літератури в середній школі № 23 у Горлівці Донецької області. Пра¬цював також підземним плитовим шахти «Октябрьская» в Донецьку, літературним редактором газети «Социалистический Донбасе». У 1963 р. стає аспірантом Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури». Переїздить до Києва. У 1964 р. В. Стус віддає до видавництва «Молодь» першу збірку своїх віршів, що має назву «Круговерть». 4 вересня 1965 р., під час прем’єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків», поет разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьо виступив у київському кіно-театрі «Україна» із протестом проти серпневих арештів української інтелігенції, а 20 вересня 1965 р. його відраховано з аспірантури за «систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу», тобто за виступ у кінотеатрі «Україна». Також набір збірки «Круговерть» було «розсипано». В. Стус працює в будівельній бригаді, а згодом — кочегаром в Українському науково-дослі¬дному інституті садівництва у Феофанії під Києвом. Одружується. Наступного року працює споча¬тку молодшим, невдовзі — старшим науковим співробітником Центрального державного історич¬ного архіву УРСР. Змушений звільнитися із «традиційним» формулюванням: за власним бажан¬ням. З 1966 р. і до арешту В. Стус працює старшим інженером відділу технічної інформації проек¬тно-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, а потім — старшим інженером проектно-технологічного об’єднання. У брюссельському видавництві 1970 року вийшла друком збірка «Зимові дерева» (у 1968 р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва «Радянський письменник», але добре усвідомлюю¬чи, що надії на видання немає, вирішив передати його за кордон). Факт публікації книги за рубе¬жем особливо обурював суддів на процесі над В. Стусом у 1972 р. У 1970 р. В. Стус видав у самви- даві свою третю експериментальну книгу віршів —- «Веселий цвинтар». 12 січня 1972 р. — поета вперше заарештовано. 7 вересня 1972 р. відбувся суд, згідно з виро¬ком якого Василя Стуса засуджено до п’яти років ув’язнення та трьох років заслання. У 1972 р., перебуваючи в камері попереднього ув’язнення київського КДБ, поет створює свою четверту книгу — «Час творчості / Dichtenszeit», що складена з оригінальних віршів і перекладів пое¬зій Гете. Оригінальні твори стали основою майбутньої книги всього життя Стуса — «Палімпсести». Протягом 1972-1977 рр. поет відбував покарання у таборах Мордовії. З листопада 1975 до лютого 1976 рр. він перебував у спеціалізованій ленінградській лікарні. З 5 березня 1977 р. поет засланий у селище ім. Матросова Тенькінського району Магаданської області; там працював «уч¬нем проходчика гірської підземної ділянки» та машиністом скрепера на рудні ім. Матросова об’єднання «Сєвервостокзолото». У 1978 р. митець прийнятий до РЕИ-клубу; у 1979 р. він повер¬тається до Києва, вступає до Української гельсінкської групи. З жовтня цього ж року за поетом встановлено адміністративний нагляд. У 1971-1980 рр. В. Стус остаточно підготував до друку кілька варіантів збірки «Палімпсести» (у 1985 р. Г. Белль за цю книгу висував Стуса на здобуття Нобелівської премії, а вперше окремим виданням вона вийшла в Мюнхені в 1986 р.). У 1979-1980 рр. В. Стус працював формувальником II розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни. З 1 лютого 1980 р. і до арешту він працював у цеху № 5 Українського про¬мислового об’єднання «Укрвзуттєпром». 14 травня 1980 р. поета вдруге заарештували. Наприкінці вересня 1980 р. відбувся суд, на якому Стуса було засуджено до десятирічного ув’язнення та п’яти років заслання. З листопада 1980 р. він відбував покарання в таборі особливого режиму в с. Кучино Чусовського району Пермської області. Навесні 1981 р. В. Стус востаннє побачився з рідними. 1982 р. — рік перебування в камері-одиночці. Протягом 1980-1985 рр. В. Стус написав останню збірку віршів «Птах душі». Поет помер у ніч із 3 на 4 вересня 1985 р. у карцері під час голодування; поховали його в без¬іменній могилі на табірному цвинтарі. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 р., прах Василя Стуса перевезли до Києва й перепоховали на Байковому кладовищі. Перша в Україні збірка вибраних поезій В. Стуса «Дорога болю» вийшла у 1990 р., а 1991 р. за цю збірку Василеві Стусу присуджено Державну премію України ім. Т. Шевченка (посмертно). Василь Стус належав до опозиційно настроєної національно-свідомої молодої інтелігенції, яка одверто протиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження, щоб вижити, чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власного життя. Василь Стус вибрав друге.

Радимо прочитати із фонду бібліотеки:


Стус В Зібрання творів у 12 т т.3.Час творчості[Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-752 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус В Зібрання творів у 12 т т.4. [Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-480 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус В Зібрання творів у 12 т т.5.Палімпсести(Найповніший незавершений корпус) [Текст] /В.Стус .-К.: Факт,2008.-768 с. (Б-ка «Київська Русь»)
Стус  В. Вибрані твори .  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : БАО ,2008.-  352 с
Стус В. Вибране.  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : Донбас,1995.-  208с.  
Стус  В. Вірші (Вступне слово Е.Сверстюк) [Текст] /В.Стус.- К :Просвіта,2005.-  288с.  
 Стус В. Золотокоса красуня: вірші  [Текст] /В.Стус.- К :Слово і час ,1992 .-  48 с
 Стус  В. Листи у вічність .  Поезiї [Текст] /В.Стус.- Донецьк : БАО ,2012.-  272 с.                             
Стус В.  Листи до сина [Текст]/В.Стус.-Iвано- Франкiвськ:    Лiлея ТВ,2002.-192с. 
Стус В.Небо: Кручі: Провалля: Вода. [Текст]/В.Стус.-Львів:Вид Старого Лева,2015.-410с.
Стус В. Палімпсест :Вибране [Текст] /В.Стус.- К :Факт ,2000 .-  432 с.
Стус В. Таборовий зошит  :Вибрані твори  [Текст] /В.Стус.- К :Факт ,2008 .-  232 с.
Стус В.  Час творчості /післямова Д Стуса [Текст] /В.Стус.- К :Дніпро ,2005 .-  704 с.
Стус В. Поезія. Біографія письменника. Вірші. Аналіз текстів. Зразки учнівських творів. Посібник для 11 класу. [Текст] /В. Стус.- Харків.: Ранок ,2000 .-  64с .
 

 


У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней. В полі, синьому, як льон.
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,А в цьому полі, синьому, як льон,
у цьому полі, синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. I власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти
і кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
неначе камінь. Кожен той прокльон
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі, синьому, як льон. 
В.Стус


Провідний бібліограф ЦМПБ Шпакова Н.





Обсудить на форуме