КЗК «ЦСПБ»

Центральна міська публічна бібліотека

Довідково - інформаційний сектор 

 (До ОЛЕКСИНИХ ЧИТАНЬ 2019)

Список для  #ПроЧитання

   Олекса Тихий - український дисидент, педагог, правозахисник, філософ, публіцист, один із засновників Української Гельсінської групи, борець за право українців розмовляти рідною мовою на Донеччині.

   Олексiй Iванович Тихий народився 27 сiчня 1932 року на хуторi Їжiвка бiля мiста Дружкiвка. Закiнчив фiлософський факультет Московського унiверситету, працював учителем, завучем. У 1956 роцi виступив з вiдкритою заявою проти окупацiї радянськими вiйськами Угорщини, за що був засуджений несправедливим судом на 7 рокiв таборiв суворого режиму та 5 рокiв позбавлення громадянський прав. 

   Перебуваючи у концтаборах Мордовiї, Олекса Тихий познайомився з багатьма активiстами нацiонально-визвольних змагань, зокрема з композитором Василем Барвiнським, лiкарем Борисом  Кортухом, якому допомiг скласти, а згодом i видати книгу "Лiки навколо нас". 

   Про зустрiч з Тихим вiдомий правозахисник Левко  Лук'яненко згадував: "Уперше ми побачились з ним навеснi 1961 року в мордовському концтаборi у селi Сосновка. У мiцному потисковi його руки, в усiй його постатi i навiть у ходi вiдчувалася якась урiвноваженiсть його високої душi Вiн не нарiкав на труднощi табiрного життя. Немовби не помiчав. Але так i не призвичаївся до несправедливостi та знущань табiрної адмiнiстрацiї. Утiм, присiкування тюремникiв та вибiрковi жорстокостi сприймав звичайно з гумором, пiдбадьорював iнших". 

   Звiльнившись у 1964 роцi, О. Тихий став працювати на цегельнi. Згодом трохи вчителював, але душа не могла примиритись з роллю проповiдника фальшивих iстин. Заробляв на прожиття в основному фiзичною працею, хоча мов два дипломи про вищу освiту. А тим часом пiдготував книгу висловлювань видатних людей свiту про рiдну мову "Мова народу - народ", написав статтi "Думки про рiдний донецький край", "Роздуми про долю української мови та культури в Донецькiй областi", "Вiльний час трудящих". Олекса Тихий уклав словник мовних покручiв Донеччини. Його перу належить низка публiцистичних праць з педагогiки. Судочинцi, якi поставили за мету знищити непокiрного правдолюбця, дали таку свою полiтичну оцiнку нарису "Думки про рiдний донецький край": "Тихий зводить злiснi наклепницькi вигадки, якi порочать радянський державний i суспiльний лад, нацiональну полiтику КПРС i радянського уряду". Виявилося, що роздуми над питанням нацiонального розвитку народу було для iмперiї найнебезпечнiшим. 

   Так, зокрема, Тихий виявив, що з 1200 шкiл Донеччини тiльки сотня була з українською мовою викладання. Та й школи тi були в далеких селах i нараховували вiд 50-ти до 150-ти школярiв, в той же час у мiських i росiйських школах учнiв нараховувалось вiд 500 до 2500. Це був фактично геноцид: цiлеспрямована полiтика радянської держави на винищення української культури, українського народу. Тихому було пред'явлено ще одне звинувачення. Коли 1976 року органiзувалася Хельсiнкська група (згодом Українська Хельсiнкська Спiлка), то серед її членiв-засновникiв був i Олекса Тихий - учитель з Донеччини. А 4 лютого 1977 року його та письменника Миколу Руденка заарештували за звинуваченням у "зведеннi наклепницьких вигадок, що паплюжать радянський державний та суспiльний лад". У своїх спогадах Л. Лук'яненко свiдчив, що у груднi 1979 року на 17-й день голодiвки -протесту проти знущань охоронцiв концтабору, у Тихого прорвался шлунок. Перед операцiєю йому запропонували. написати заяву про вiдмову вiд своїх переконань, натякнувши, що вiд цього залежатимуть результати операцiї. Та в'язень вiдкинув торги зi своєю совiстю навiть перед реальною загрозою смертi. Довгi роки перебування в ув'язненнi, голодiвки-протести виснажили здоров'я Олекси Тихого. 5 травня 1984 року вiн помер пiсля чергової операцiї в концтаборi мiста Пермi. За участю сина О. Тихого Володимира, його поховали на кладовищi "Сєвєрноє". 

   Україна не забула свого сина. 19 листопада 1989 року Олексу Тихого разом з Василем Стусом та Юрiєм Литвином було перепоховано на Байковому кладовищi в Києвi.

Тихий,  О.Думки про рідний Донецький край. Т1  [Текст] /О.Тихий /Упор. В. Овсієнко, Л. Олійник, ф. Півень Є , Є. Фіалко, . – Донецьк: Донеччина, 2012. –416с.

  Книга «Думки про рідний донецький край» - збірка статей та листів  Олекси Тихого. Філософ і відданий Україні публіцист Олекса Тихий був однією з визначальних фігур українського націоналістичного руху в ХХ столітті. У книзі зібрані матеріали з різних джерел. Разом вони склали єдиний гарячий протест автора проти втрати «українськості», заміни рідної культури на російську, відмови від національних цінностей, характерного для радянського періоду історії України. Автори В.В. Овсієнко, М.В. Олійник, В.Ф. Півень і Є.Б. Фіалко впорядкували літературно-філософська спадщина репресованого Олекси Тихого, і дали йому можливість воскреснути в новий час. Може бути, саме зараз потреба в такій публіцистиці коштує в Донбасі і решті України особливо гостро.

   До цієї книги увійшли всі відомі статті Олекси Тихого – талановитого педагога й публіциста, філософа, мужнього патріота, правозахисника, члена-засновника Української Гельсінської групи, написані в 70-8—х роках ХХ ст. Опублікована також добірка листів О. Тихого з неволі, які доповнюють образ цієї світлої особистості. Деякі листи подано фрагментарно з причини відсутності повного їх тексту. Статті, документи, листи опубліковані в хронологічному, за часом написання, порядку. Під кожним документом вказано джерело, з якого його взяли

   У книзі йде мова про сільського учителя – Олексія Івановича Тихого (Олексу Тихого), який за участь у Гельсінської групі та боротьбу за українську мову на Донеччині був арештований. О. Тихий – педагог і філософ, сприймав державне свавілля як свою особисту трагедію, і водночас – трагедію українського народу. Завдяки тому, що українська нація має таких полум’яних героїв – вона безсмертна. Книга може бути цікава краєзнацям, педагогам, студентам.

   "Словник покручів” – так Олекса Тихий у розмовах називав його. Цього "Словник мовних покручів” він укладав поміж першим і другим ув’язненням – між 1964 і 1977 роками. У машинописі, що зберігся завдяки професорові Василеві Скрипці (вже покійному) та філологам Інні Філіпповій і Вікторові Боришполеві, він доведений до літери "М” включно. Ймовірно, що був зібраний матеріал і до літери "Я”, але укладач не встиг його передрукувати на своїй друкарській машинці. Отже, блукав цей словник пустелею яких 40 років. Але він не застарів і не втратив своєї актуальності. Адресований він "вчителям, школярам, а також тим, хто занедбав рідну мову або втратив контакт із нею”; "кожному, хто хоче говорити правильно й красиво”.

   До другої книжки увійшли спогади та статті сподвижників Олекси Тихого. Своїми роздумами про видатну постать діляться вчені, журналісти, публіцисти – переважно краяни Олекси Тихого, «Дон Кіхота ХХ століття з обличчям європейського президента, який пішов на смерть, як його предки-козаки йшли на палю». 

Тихий, Олекса. МОВА – НАРОД. Висловлювання про мову та її значення в житті народу  [Текст]/ Упорядник Олекса Тихий, післяслово Осипа Зінкевича. 2007, 416 с. 

   У книзі "Мова - народ” зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову (понад 250 авторів та документів). Декілька розділів збірки ("Письменники, вчені та поети про роль та значення мови в житті народу”, "Ставлення до мови”, "Патріотизм”) присвячені загальним питанням значення рідної мови, інші розділи ("Тарас Шевченко про мову”, "Доля української мови в історичному плані”, "Трохи статистики”) присвячені українській мові. Упорядник збірки, учитель і правозахисник Олекса Тихий (1927-1984), член-засновник Української Гельсінкської групи, закінчив роботу над рукописом у 1976 році, але невдовзі після того був засуджений за "антирадянську діяльність”. Збірка публікується вперше. Як додатки до збірки "Мова - народ” подані: стаття Олекси Тихого, короткий біографічний нарис та лист-звернення "Міжнародної амністії”.

 История родного края. Ч.2  Учебное пособие  для 10-11кл.[Текст] /Авторы: Р.Д.Лях, В. .Никольский, В.Д.Нестерцов, Л.Б.Лихачева.-Донецк:Кардинал,1998.-320с.

                                                    

Постатi. Нариси про видатних людей  Донбасу.  [Текст].-Донецьк :  Схiдний  видавничий  дiм, 2011.-216 с.                                                  

Хто ж такий Олекса Тихий? .Статті, спогади, роздуми ред.-уклад. Фіалко Є. Б [Текст]. - Дружківка , 2008.. - 40 с.

 

Яновська  Л.. Годинник Олекси Тихого /Л ,Яновська  // Урядовий кур'єр. — 2012. — № 206. — 9 листопада. — С. 7.

Олекса Тихий Думки про рідний Донецький край.[Електронний ресурс]  Фонд пам’яті О Тихого  : веб-сайт. - Режим доступу : http://olexa.org.ua/tvory/tvor01.htm  ,вільний, (дата звернення: 15.01 .2019). - Назва  з  екрана. 

Олекса Тихий історична доля України.[Електронний ресурс]  Фонд пам’яті О Тихого  : веб-сайт. - Режим доступу : http://olexa.org.ua/tvory/tvor02.htm, вільний, (дата звернення: 15.01 .2019). - Назва  з  екрана. 

Доценко Ю.  А козацькі вуса, ніби шаблі гострі...   :  до  дня  народж. Олекси Тихого / Ю. Доценко // Голос України. - 2011. - 28 січ. (№ 16). - С.9.

Доценко Ю  Щоби риторичне стало  окличним /Ю.Доценко //Донеччина.-2012.-17 лютого.-С.1.

Іноземці про українських політв’язнів : Спогади[Текст] / Упор. Олена Голуб; переди. Євгена Сверстюка. – К.: Смолоскип, 2013. – 736 с.

Лавренюк С.  У невільній країні вони почали поводитись як вільні люди / С. Лавренюк // Голос України. - 2010. - 22 жовт. (№ 198). - С. 6-7.

Лук'яненко Л. Г. Національна ідея і національна воля: наукове видання [Текст] / Л. Г. Лук'яненко. - К. : [б. в.], 2006. - 288 с.

Лук'яненкоЛ.Г. «Сповідь у камері смертника : історична література»[Текст]  / Л. Г. Лук'яненко. - 2-е вид., доп. - К. : Нора-друк, 2005. - 136 с.

Лук'яненко Л.  Українська Гельсінська група: як це було? / Л. Г. Лук'яненко // Голос України. - 2006. - 8 листоп.(№209). - С. 3.

Лисенко В Пам’яті Олекси Тихого /В.Лисенко//Слово і час.-2007.-№6.-С.91.

Перепеленко Н.Наближення до земляка Олекси Тихого. /Н. Перепеленко //Донеччина.-2010.-18 травня.-С.1.

Петраш С.  Український правозахисний рух у постатях: Петро Григоренко і Василь Стус : бінарний інтегрований урок в 11 класі / С. Петраш, Л. Бедрик // Дивослово . - 2008. - № 1. - С. 59-64.

Півень В Олекса Тихий, як особистість./В Півень//Донбас.-2002.-№3.-С.135-139.

Про Олексу Тихого//Донеччина.-2008.-28 жовтня.-С.3.

Савченко С.С.   По-справжньому вільний : до 90-річчя від дня народження М. Д. Руденка (1920-2004) / С. С. Савченко // Календар знаменних і пам‘ятних дат. - 2010. - № 4. - С. 152-158 : портр..

Тетерук С. Левко Лук'яненко: "Свій шлях обрав я сам" / С. Тетерук // Віче. - 2006. - № 1/2. - С. 43 : портр. 

  Шпак В. Петра Григоренка психушкою не залякали / В. Шпак // Урядовий кур’єр. - 2014. - 20 трав. – (№ 88). - С. 7.

Шпак В. Шлях до правди : [політична біографія Петра Григоренка] / В.Шпак // Урядовий кур’єр. – 2008. – 17 трав.(№89). – С.9.

Яновська Л.  Годинник Олекси Тихого /Л.Яновська //Урядовий кур’єр.-2012.- 9 листопада.- С.7.

Запрошуємо до знайомства. Люби рідне. Читай українське !!!

Список для  #ПроЧитання   підготувала провідний бібліограф Шпакова Наталя..