ДИРЕКТОРІЯ УНР — тимчасовий орган, створений у ніч з 13 на 14. XI 1918 на засіданні Українського національного союзу для підготовки і здійснення збройного повстання проти гетьмана П. П. Скоропадського. До її складу входило 5 представників різних політичних сил: від українських соціал-демократів — В. К. Винниченко (голова), С. В. Петлюра, А. Г. Макаренко; від українських соціал-революціонерів — Ф. П. Швець; від соціалістів-самостійників — П. М. Андрієвський.

   У своєму зверненні до українського народу 15. XI 1918 Директорія УНР закликала до повстання проти гетьманського режиму, оголосила його уряд недійсним. Вона створила тимчасовий уряд — Раду завідувачів державними справами і обіцяла передати поміщицькі землі селянам, встановити 8-годинний робочий день, запровадити свободу слова, друку, зборів тощо. В результаті повстання П. П. Скоропадський зрікся влади на користь свого уряду, а останній передав її Директорії. Таким чином, Директорія УНР перетворилася на тимчасовий верховний державний орган України. 19. XII 1918 Директорія урочисто в'їхала до Києва. 26.XII 1918 вона оголосила Декларацію, якою відновлено назву держави — Українська Народна Республіка.